Що таке метонімія? Приклад метонімічних

Часто виникає проблема з визначенням тих чи інших тропів, зустрічаються головним чином у поетичних текстах. Саме цій проблемі присвячена стаття. Ми розберемо приклад метонімічних, дамо визначення терміна і докладно розглянемо випадки вживання в літературі.

Що таке метонімія?

Отже, розглянемо значення слова "метонімія". Метонимией називають перенесення слова по суміжності (спорідненості понять). Відомий давньогрецький філософ Марк Квінтіліан говорив, даючи визначення цьому поняттю, що сутність метонімічних проявляється в заміні описуваного його причиною. Тобто відбувається заміна споріднених понять.




Наведемо приклад метонімічних:

«Всі прапори в гості будуть до нас» (А. С. Пушкін), під прапорами маються на увазі різні країни, при цьому, якщо замінити слово «прапори» на «держави», то значення рядка абсолютно не зміниться.

«Бронзове століття» - мається на увазі, що не повік був виготовлений з бронзи, а що це час прославилося початком використання цього матеріалу.

«Претендент на директорський портфель», тобто претендент на посаду директора, чиїм атрибутом виступає портфель.

Метонімія використовується для посилення виразності й багатства мови. Цей прийом широко поширений в поетиці, лексикології, стилістики, риторики. З його допомогою можна тривало впливати на публіку.

Зв'язок у метонімічних

Метонімія в російській мові має таким властивістю, як установка суміжній зв'язку між двома об'єктами. Власне, в цьому і полягає її головна суть і призначення. Отже, існують наступні метонимические зв'язку:

Називати не саму річ, а матеріал, з якого вона була виготовлена: «У золоті ходив» замість «Ходив в золотих прикрасах».

Відбувається заміна конкретного іменника на відвернену. «Краса моя ненаглядна», - говорить закоханий про предмет зітхання.

Замінюється вміст вмістом або замість володінь вказується власник: «Я вип'ю ще стаканчик» замість найменування конкретного напою.

Назва предмета замінюється його ознакою: «Людина в чорному» замість того щоб дати чіткий опис його одягу.

Заміна дії на знаряддя, яким воно зазвичай відбувається: «Перо його местії дихає» (А. Толстой) замість «Його поезія дихає містикою».

Називання творів ім'ям автора: «Читав Чехова» замість «Читав твори Чехова».

Заміна між людиною і місцем, де він знаходиться: «В хаті було тихо» замість «В будинку ніхто не шумів».

Всі метонимические зв'язку розділені на типи.

Типи метонімічних

Метонімія ділиться на три основних види, які визначаються залежно від того, який суміжністю будуть пов'язані поняття, предмети, дії:

Просторова.

Тимчасова.

Логічна.

Розберемо кожний з цих видів окремо, щоб розібратися в специфіці використання та не помилитися у подальшому на практиці.

Просторова

Такий метонимический перенесення заснований на фізичному, просторовому розташуванні явищ або предметів. Найпоширеніший приклад метонімічних такого типу – перенесення назви приміщення (установи тощо) або його частини на осіб, які працюють або мешкають у даному будинку або на підприємстві. Наприклад: просторий цех, темна хата, тісний редакція, багатоповерховий будинок. У цих випадках слова "цех", "хата", "редакція" і "будинок" вживаються у прямому значенні. Тепер розглянемо такі словосполучення: «вся редакція вийшла на суботник», «весь будинок спав», «всі хати взяли участь у змаганні», «весь цех був за». Тут ці ж слова набувають метонимическое значення і сприймаються в переносному значенні. Також просторової метонимией є перенесення назви вмістилища або посудини на його утримання. Наприклад, «чайник кипить», тобто кипить рідина, що налита в чайник.

Тимчасова

Такий тип метонимической зв'язку виникає, коли порівнювані предмети стикаються один з одним в часових рамках. Приклад метонімічних: коли назва дії, що є іменником, переноситься на його результат (те, що повинно виникнути в процесі дій). Так, дією буде «видання книги», а результатом дії – «чудове подарункове видання»; «у художника були складності з зображенням деталей» - «на барельєфі висічені зображення драконів» (тобто результат малювання). Також прикладами тимчасового типу перенесення "сорочка з вишивкою", "занести переклад вчасно", "изукрасить різьбою", "давнє шиття", "колекційна карбування", "полірування стерлася".

Логічна

Широко поширена логічна метонімія. Приклади в російській мові такого типу не тільки великі, але й різняться між собою специфікою перенесення:

Перенесення назви ємності або ємності на обсяг субстанції, що міститься в цьому предметі. Розгляньте словосполучення: "розбити тарілку", "знайти ложку", "помити каструлю", "розв'язати мішок". Всі іменники використовуються у прямому значенні і називають вмістилища. Порівняйте ці приклади з такими способами вживання, як "спробувати ложечку джему", "з'їсти дві тарілки", "купити мішок цукру". Тепер ті ж іменники вживаються вже в переносному значенні і служать для позначення об'єму речовини, в них міститься.

Перенесення найменування матеріалу або речовини на те, що з нього виготовлено. Прийом метонімічних цього роду вживається так: «виграти срібло» (тобто срібну медаль), «одягати хутра» (одяг хутра), «колекціонувати кераміку» (керамічні вироби), "перекладати папери" (документи), «писати акварелі» (малювати акварельними фарбами).

Перенесення імені автора на створене їм твір. Наприклад: «перечитувати Пушкіна» (книги Пушкіна), «любити Шишкіна» (картини Шишкіна), «користуватися Далем» (словником під редакцією Даля).

Перенесення найменування дії на людей або предмет, з допомогою якої воно здійснюється. Наприклад: "підвіска" (прикраса), "замазка" (речовина для усунення дефектів), "зміна" (люди, що становлять певну групу).

Перенесення найменування дії на те місце, де його здійснюють. Наприклад, таблички з написами «вихід», «вхід», «зупинка», «об'їзд», «перехід», «переправа», «поворот», «прохід» і т. п.

Перенесення найменування якості (властивості), що володіє цією властивістю або якістю. Розглянемо словосполучення «нетактовність слів», «нездара людини», «нетактичное поведінка», «колючість виразів», «банальність оцінок». Використані слова вказують на різні якості і властивості. Тепер порівняємо: «здійснити нетактовність», «базікати дурниці», «її оточили бездарності», «говорити банальності», «допускати шпильки». Тут вже відбувається метонимический перенесення значення.

Перенесення найменування місцевості на той матеріал або речовина, яка там добувають або виробляють. Наприклад: "гавань", "гжель".

Види метонімічних

Тепер перелічимо основні різновиди метонімічних:

Загальномовне.

Общепоэтическая.

Общегазетная.

Індивідуально-авторська.

Розглянемо кожен вид детальніше.

Загальномовне

Різноманітні види тропів в російській мовою використовуються повсюдно, і метонімія є одним з найпоширеніших. Часто люди, використовуючи її, навіть не помічають цього. Особливо це відноситься до даного виду. Отже, що буде ставитися до общеязиковим метонимиям:

Слова "срібло", "лиття", "кришталь", "фарфор", коли вони позначають вироби. Наприклад, "колекціонер фарфору", тобто колекціонер порцелянових виробів.

Слова "просочення", "замазка" і інші, що позначають речовину.

Слова "фабрика", "зміна", "завод", "напад", "захист", у разі коли вони вказують на людей. Наприклад: "Завод взяв участь у конкурсі", тобто працівники заводу взяли участь у конкурсі.

Слова "поворот", "вихід", "в'їзд", "переправа", коли позначають місце дії.

Слова "заячий", "норковий", "лисий", "беличий" та інші, коли вживаються замість назви виробу. Наприклад: "Одягнена в нірку", тобто у виріб з хутра норки.

Общепоэтическая

Мабуть, найбільш виразний вигляд – це общепоэтическая метонімія. Приклади з художньої літератури належать саме до цієї групи:

«Хмара /Одна ти мчиш по ясній блакиті» (Пушкін). Слово «лазур», що позначає блакитне небо, є тут метонимией.

«Прозорий і холодний день» (Купрін). «У прозорому холоді» (Єсенін). Слово «прозорий» - метонімія.

«На поєдинках Зустрічаючи згубний свинець» (Пушкін). «Свинець смертельний поету серце розірвав» (Тютчев). Слово «свинець» - метонімія.

«Шепоче синій вітер» (Єсенін). «У такий синій день» (А. Толстой). Слово «синій» - метонімія.

Таким чином, общепоэтическая метонімія – це такий вид метонімічних, який характерний для використання в художніх (частіше поетичних) текстах.

Общегазетная

До таких метонимиям належать такі слова: "швидкий" («швидкі секунди», «швидка вода»), "зелений" («зелена жнива», «зелений патруль»), "золотий" («золотий політ», «золотий стрибок»). Тобто це ті прийоми метонімічних, які найчастіше використовуються в публіцистичних текстах.

Індивідуально-авторська

Види тропів володіють величезним різноманіттям, пов'язано це з тим, що більшість з них має кілька видів і типів, і метонімія, як ми бачимо, не стала винятком. Індивідуально-авторськими метонимиями називають такі метонімічних, які властиві для творчості якогось одного письменника і не використовуються повсюдно. Наприклад: «Тихою казкою усиплю Казку сонну скажу» (Блок); «З прохолодною дерев'яної чистоти дому» (В. Соловйов).

Синекдоха

Ще однією часто зустрічається проблемою є питання про те, як співвідносяться один з одним синекдоха та метонімія. Часто ці два поняття помилково сприймають як абсолютно відокремлені, але це не так. Синекдоха є різновидом метонімічних і означає перенесення імені (назви) з частини предмета (речовини, дії) на його ціле. Зазвичай цей підвид використовується тоді, коли необхідно виділити якусь певну сторону або функцію об'єкта. Наприклад, візьмемо слова "фігура", "обличчя", "обличчястість" і застосуємо їх щодо людини: «історична постать», «юридично відповідальна обличчя», «роль персональності в нашій перемозі». Але основною функцією синекдохи є її здатність ідентифікувати об'єкт, використовуючи вказівки на його відмітна ознака або властиву тільки йому деталь. Тому до складу цього стежка зазвичай включається визначення. Якщо говорити про будову речень, то синекдоха буде займати роль іменних членів, тобто об'єкта, суб'єкта чи звернення. Наприклад: «Ей, борода! А як проїхати звідси до Плюшкіну?» (Гоголь). Слово «борода» - синекдоха. Знання цієї особливості може допомогти в тих випадках, коли вам необхідно знайти синекдоху в тексті. Вживання в тексті синекдохи контекстуально або ситуативно (прагматично) завжди обумовлена: найчастіше мова буде йти про предмет, який або входить безпосередньо в полі зору мовця, або його характеристика була дано в тексті раніше. Наприклад, якщо людина називається «капелюхом», «кашкетом» або «казанком», то адресату попередньо дається опис його головного убору: «Навпроти мене сидів старий у панамі, а навскоси - жінка в кокетливою капелюсі. Панама дрімав, а кокетлива капелюх про щось щебетала з молодою людиною» Таким чином, як ми могли переконатися, синекдоха завжди орієнтована на контекст, тобто анафорична. Тому її вживання у всілякого роду буттєвих реченнях (вони вперше знайомлять читачів з персонажами) неприпустимо. Проілюструємо таку помилку ось яким прикладом: почнемо казку зі слів: «Жила-була Червона Шапочка». Такий початок ввело б читача в оману, так як головною героїнею стала б не дівчинка в червоній шапочці, а сам предмет, тобто шапочка, пофарбована в червоний колір.

Метафора і метонімія

Також питання виникають у випадках, коли треба розрізнити в тексті такі тропи, як метафора, метонімія, епітет. І якщо з епітетами справа досить легко – це прикметник, який підсилює виразність слова, то з метафорою і метонимией розібратися набагато складніше. Отже, розглянемо, що таке метафора. Вона служить сполучною ланкою не для суміжних понять, що володіють загальними структурними зв'язками в реальному світі (як метонімія), а для співвіднесення абсолютно різних предметів, об'єднаних лише асоціацією, функцією або характеристикою. Розглянемо на прикладі двох речень: «Лера лагідна» та «Лань лагідна», з цього ми робимо висновок, що «Лера така ж лагідна, як і лань», кінцевою стане метафорою: «Лера-лань». Структури побудови метафори і метонімічних схожі: береться два об'єкти, в яких виділяється загальний смисловий елемент, який дозволяє скоротити деякі елементи опису, але при цьому зберегти семантику. Але у випадку з метонимией зв'язок (смисловий елемент) завжди овеществлена і може бути сприйнята лише з допомогою органів почуттів. При створенні ж метафори смисловий елемент синтезується в нашій свідомості на основі асоціацій і пам'яті. Метафорам по своїй суті – згорнуте порівняння, яке можна при діянні розгорнути. Наприклад, «родинне дерево»: якщо графічно зобразити родинні зв'язки, то вони будуть схожі на дерево. Метафора створюється на основі порівняння, проте не кожне порівняння підходить для її створення. Використовуватися можуть тільки логічні структури, які служать для об'єднання гетерогенних (сторонніх, різнорідних) явищ. Для пояснення приведемо приклад: «Катя так само мудра, як Вероніка». Метафора в цьому разі не може бути створена, так як за основу взяті об'єкти одного роду: дівчина порівнюється з дівчиною (не вийшло б дію, і якщо б порівнювалися людина з людиною). Але якщо побудувати речення так: «Катя так само мудра, як змія», то метафора б вийшла, так як порівнювані об'єкти різнорідні (тварина і людина). Незважаючи на те, що метафора має досить абстрактним значенням, основу (порівняння) перенесення так само легко визначити, як і у випадку з метонимией. Таким чином, метонімія порівняно з метафорою завжди має більш реальну зв'язок між поняттям і предметом, який його замінює, а також вона усуває або значно обмежує риси, які є несуттєвими для описуваного явища (предмета).

Метонімія в літературі

У цій області дуже поширена метонімія. Приклади з художньої літератури так і рясніють всілякими видами цього тропа. Як зазначалося вище, метонімія широко поширена у всіх типах мовлення, включаючи повсякденне. Однак ніде вона не відіграє такої значної ролі, як у літературному творі. Особливою популярністю стежок користувався у літераторів першої половини ХХ століття. Особливо в тих її представників, що займалися конструктивізмом і створювали на основі цього вчення вірші. Метонімія і метафора в їх творіннях були протиставлені один одному, а перевага віддавалася першої. Вони вважали, що основне значення має лише текст, і читач не повинен втручатися в його зміст своїми асоціаціями і пам'яттю, а отже, не могли створюватися і метафоричні образи.