"Вмиваю руки": значення фразеологізму та його походження, приклади

Коли людина говорить: «Я умиваю руки», - значення фразеологізму передбачає, що він складає з себе якісь повноваження. Може бути і так, що він визнає свою нездатність виправити ситуацію. Ми розберемося в тонкощах сенсу виразу і розглянемо його історію.

Понтій Пилат і Христос (походження)

Як і багато інші фразеологізми, розглянутий нами родом з Біблії. У Євангелії від Матвія є такі слова: «Пилат, бачачи, що ніщо не допомагає, але сум'яття більшає, взяв води і вмив руки перед народом». Потім прокуратор сказав: «я Невинний у крові праведника цього». Цей жест служить символом того, що в даній ситуації зробити вже нічого не можна і людина знімає з себе всю відповідальність за наслідки.


У фільмі Бортка «Майстер і Маргарита» і кінокартині Мела Гібсона «Пристрасті Христові» епізод з Понтієм Пілатом присутній. Режисери люблять його, мабуть, за драматизм. Така історія вираження «умивати руки». Походження тепер не є таємницею читачеві.

Коли люди воліють умивати руки?

З походженням ясно, а смислові відтінки все ще залишаються загадкою. Людина вмиває руки і тим самим знімає з себе відповідальність, біжить від неї? Не зовсім. Для ілюстрації звернемося до прикладу. Невдалий автомобіліст приїжджає до механіку з одвічної скаргою: «Стукає». Той відповідає: «Подивимося». І так триває кілька разів. Після чергового візиту механік чесно каже: «Знаєте, я умиваю руки. Значення фразеологізму приходить мені на думку, як тільки я бачу вашу машину. А ще я згадую про страсті Христові разом. Ви вже десятий раз до мене приходьте. Я вже не знаю, що й думати».


Образ замученого невдахою автомобілістом механіка говорить нам: умілець зовсім не біжить від відповідальності, а навпаки, він робить все, що можна. Але людські сили і знання в будь-якій області обмежені. І коли спеціаліст знесилів, він чесно сказав клієнту: «Я умиваю руки». Значення фразеологізму розглянуто трохи раніше.

Добре відмовлятися від подальшої боротьби? Мораль фразеологізму

Тут можуть бути різні відповіді, все залежить від ситуації. Ми пропонуємо приклад, коли умити руки доцільно. Людина бореться вже не перший рік з важкою хворобою. Все це час його супроводжує один лікар, і тут настає момент, коли медик каже рідним, що надії більше немає. Якщо у них є інші клініки на прикметі, то їм краще звернутися туди. Він не знає, що ще можна зробити. У рідних, звичайно, горе. Здається, лікар вчинив жорстоко з ними, відібравши надію. А може, навпаки? Він, образно кажучи, сказав їм: «Я умиваю руки» (значення фразеологізму багатьом відомо) і став витягати з них гроші і відбирати у людей час. Вони можуть розпорядитися годинами, місяцями, роками життя хворого, як захочуть. Може бути, його визначать в більш дорогу клініку, а може, вони всією сім'єю вирушать подорожувати і проведуть відпущений близькій людині час з користю.
Буває і так, що умивати руки ніяк не можна. Школяр приніс додому вперше «двійку» з математики. І батьки (звичайно, такого не може бути, але все ж) здалися без бою і сказали: «Ми умиваємо руки, живи, як хочеш». Жорстоко? О так. Відрадно, що такого не може статися в реальності. Оцінка, навіть «двійка», – це не так страшно, тому люди не відступають і перетворюють (при належній старанності і старанності учня) бридку «двійку» прекрасну п'ятірку».

Тональність вислову

У рідкісних випадках стійкі, крилаті вирази можна вживати під час більш або менш серйозних зустрічей. Зверніть увагу, лікар у прикладі з тяжкохворим не сказав родичам прямо: «Так, я умиваю руки» (значення фразеологізму, а також його мораль і відтінки сенсу розглянуті нами вже). Чому він цього не зробив? Тому що якщо б така фраза прозвучала в трагічний момент з вуст медпрацівника, то оголила б безсердечність ескулапа. Вираз «вмиваю руки» придатне до вживання в колі добре знайомих один з одним людей (в сім'ї). Батько багато сил поклав на те, щоб чадо вчилося у вузі, але дитина не бажає здобувати вищу освіту. І тоді батько каже синові: «Не хочеш? Не треба! Я умиваю руки».