Єврейські імена чоловічі і жіночі

Якщо ви – практикуючий іудей або ж хочете підкреслити свої єврейські корені, то яке ім'я ви оберете для свого сина чи доньки? Безперечно, хочеться, щоб вона була звучною, а для дівчинки – мелодійним. Щоб вона легко вимовлялося і нормально сприймалося в тій місцевості, де ви мешкаєте, щоб дитина згодом не відчував себе «білою вороною». І в той же час вам, мабуть, хочеться, щоб ваші діти носили споконвічно єврейські імена, з особливим змістом, що надає їм якісь якості. Отже, ця стаття покликана допомогти вам. Нижче ми розповімо про те, як виникали імена у євреїв, розкриємо їх значення, а також торкнемося питання прізвищ.

Давні запозичення

Тепер, щоб підкреслити національну і релігійну приналежність, євреї для своїх дітей вибирають імена з Старого Завіту або Талмуда. Але в давнину ці святі книги не грали такої величезної ролі в нареченні немовлят. Тому повсюдно було поширено запозичення імен. Їх обирали з причини благозвучності або через цікавою етимології. У першому випадку такі слова перекочовували в список єврейських імен недоторканими. Прикладом тому може служити «Олександр». Це ім'я набуло популярності в елліністичний період. У сефардів воно поступово перетворилося в більш співзвучне слово - «Сендер». З Вавилонського полону прийшло ім'я Мордехай, а халдеї поповнили словник євреїв такими антропонимами, як Бебай і Атлай. Не меншою популярністю користувалися імена, що звучать на давньоєврейській мові, як Меїр (випромінююче світло), Нехама (утешенний Богом) і Менуха.

Запозичення в часи великого розсіювання

Як сефарди, так і ашкенази, живучи пліч-о-пліч зі своїми сусідами не-євреями, використовували їх імена для наречення дітей. Проте вже не так, як у давнину. Це не було просте запозичення. Значення імені переводилося на ідиш, чи іврит. Особливо це стосувалося наречення дівчаток. Єврейські імена жіночі від такого запозичення поповнилися Ґолдою (від слов'янського Злата), Лібе – (Любов) і Хусні (прекрасна). Поряд з цим дівчаток нарікали і без перекладу на ідиш, чи іврит: Чарной, Доброю. На відміну від жіночих, чоловічі імена мали подвійне звучання. То є вони переводилися не з місцевої мови на іврит, а навпаки. Так, грецькі євреї називали синів Аристонами, що відповідає Тобі (найкращий), Теодорами – Матитья (Божий дар). Особливо цікаву метаморфозу переживали імена в Середній Азії. Вони залишалися єврейськими, але до них додавався таджицький словотворчий компонент. Так з'явилися Эстермо, Боводжон, Рубенсиви та інші.

Єврейські імена чоловічі

В іудейській традиції прийнято при народженні хлопчика давати йому «руф номэн». Це його ім'я перед Богом. Саме його вимовляє рабин, викликаючи віруючого в синагозі читати Тору. Це ім'я також згадують у молитвах. Зрозуміло, що для культових церемоній руф номэн вибирають зі Святих книг. Разом з тим в побуті хлопчика можуть звати інакше. І тут батькам надається повна свобода дій. Для того щоб чадо не ставало жертвою насмішок і проявів антисемітизму, хлопчикові часто давалося ім'я, характерне для місцевості проживання сім'ї. Іноді воно відповідало руф номэну. Наприклад, Лейб-Лев. Але іноді християнські та єврейські імена чоловічі пов'язувала лише початкова літера. Прикладів можна навести дуже багато. У Грузії це Іцхак-Іраклій або Гершон-Гурам. Сефарди в Північній Африці в якості другого, «побутового», вибирають мусульманські імена – Гассан, Абдалла.

Єврейські імена жіночі

Всі батьки світу, незалежно від національності і віросповідання, хочуть, щоб їх дочка виросла неперевершеною красунею. А тому для дівчинки завжди вибирали ім'я або з ніжною мелодикою, або зі значенням «кодирующим» його носительку на придбання тих або інших якостей. Жінки не брали участь у юдейських релігійних церемоніях, а тому руф номэн їм не давалося. А отже, батьки були вільні вибирати будь-які імена. В тому числі і зі словника народів-сусідів. Побожні жиди, особливо рабини, давали своїм дочкам єврейські імена з Біблії. Їх не так багато. Це Міріам, Бат-Шева, Юдифь та інші. Але набагато більш популярні Троянди, Ривки (королеви), Гіти (гарні) і Гіли (радісні). Як вже згадувалося, жіночі імена часто запозичувалися. У сефардів нерідкі Лейли (чорнява), Ясмін, у ашкеназов – Грейс, Ізабелла, Катаріна.

Чисто єврейська традиція

У християн була традиція нарікати дитину ім'ям кума або хресної матері. Іудеї вірять в Книгу Життя, куди Бог вписує всіх людей. Щоб підкреслити приналежність до «племени», роду, немовлят часто називали в честь предків. Напрямки іудаїзму тлумачать цю традицію по-різному. Одні вірять, що потрібно давати дитині єврейські імена нині живих бабусі чи дідуся. Інші ж вважають, що краще віддати чадо під заступництво вже померлого, але прославив свій рід предка. Мовляв, так його якості перейдуть до немовляти. Так чи інакше, але ця традиція привела до того, що кількість єврейських імен, що використовуються в побуті, скоротилася до кількох десятків.

Єврейські забобони

У давнину, коли хто-небудь захворів, його тимчасово іменували Хаїмом. Це робилося для того, щоб обдурити Ангела Смерті. Іноді магія спрацьовувала. І немовляти, народженого чахлим, болючим, стали нарікати Хаїмом. Адже значення цього імені – «Життя». Ще пізніше, у часи великого розсіювання, для більшої вірності таких слабеньких хлопчиків стали нарікати «Хаїм-Віталь». Друге ім'я теж означає «життя», але на латині. З тих же мотивів слабеньким діткам давали такі єврейські імена, як Алтер (старий), Дов (ведмідь) або Лейб (лев). Існують відомості, що раніше подібним прізвиськом нарікали всякого дитини в перший місяць його життя. Але поступово таке життєстверджуюче значення єврейських імен стало закріплюватися за людиною на все життя. Особливо вдалим, на думку іудеїв, було народитися на свято. У зв'язку з цим з'явилося ім'я Песах (чоловіче) та жіноче Ліора (мені світло) – для дівчаток, народжених на Хануку.

Прізвища

Довгий час євреї до свого імені присовокупляли тільки назва місцевості або міста, де вони народилися. Так, до речі, робили і християни простого походження. Але, оскільки ашкенази мали звичай називати дітей на честь своїх батьків чи дідів, а в царській Росії існувала межа осілості, єврейські імена й прізвища, що мають «географічне» походження, стали плутатися. Щоб внести ясність серед численних Моїсеєв з Бердичева та Абрамов з Могильова, стали називати людей по батькові. У Росії додавали слов'янські закінчення прізвищ: -ов, -ин, -їв. На Україні з'явилися Моісеєнко, Абрамовичи і тому подібні. За цим принципом утворювалися антропоними Давидзон, Ицхакпур, Габріел-заде і Ібн-Хаїм. Але і ці єврейські імена і прізвища часто повторювалися. Тоді стали називати людей по професії. Їх просто переводили на ідиш. Так виникли імена Шумахер (швець), Шнайдер (кравець) і Байєр (мельник).