Федір Іванович Тютчев: роки життя, коротка біографія, сім'я і творчість, цікаві факти з життя

Роки життя Тютчева: 1803-1873 рр За цей час великий шлях пройшов знаменитий російський поет, публіцист, дипломат і видатний мислитель XIX століття, який до цих пір залишається одним з головних класиків російської літератури. З його творчістю знайомляться в школі, але для багатьох воно залишається привабливим і в дорослому житті.

Дитинство і юність

Роки життя Тютчева сьогодні знає кожен школяр. Відомий російський поет народився в 1803 році на території Орловської губернії. Місце народження Тютчева - село Овстуг, яке зараз знаходиться на території Брянської області. Отримав домашню освіту. Його вчителі вже в дитинстві підтримували в ньому інтерес до мов і віршування. Вже у 12 років Тютчев перекладав оди Горація. У 1817 році його визначили на лекції в Московський університет, де він навчався на словесному відділенні. В кінці 1818 року був прийнятий в число студентів і навіть обраний членом Товариства любителів російської словесності.

Робота за кордоном

Роки життя Тютчева за кордоном були дуже насиченими. Закінчивши в 1821 році університет, він розпочав працювати в колегії іноземних справ. Практично відразу його відправили в Мюнхен на посаді позаштатного аташе російської дипмісії. Саме тут герой нашої статті зустрічає свою першу дружину Елеонору Петерсон. У них народилися три дочки - Ганна, Дар'я, Катерина. Здоров'я дружини поета сильно псується після того, як вони зазнали лиха на пароплаві «Микола I», який прямував з Петербурга в Турин. Їх врятували, але фізичний стан Елеонори залишало бажати кращого. У 1838 році вона померла. Для Тютчева сім'я і діти завжди відігравали велику роль у житті. Біля труни небіжчиці він провів всю ніч і, як стверджують очевидці, посивів буквально за кілька годин.

Другий шлюб

При цьому поет досить швидко знайшов нову дружину, якою стала Ернестіна Дернберг. Деякі біографи припускають, що зв'язок між ними була, коли він ще був одружений на Елеонорі. У 1839 році вони вступили в законний шлюб. У них народилася дочка Марія, а також сини Іван і Дмитро.

У 1835 році Федір Іванович Тютчев одержав придворне звання камергера, але при цьому незабаром після другого шлюбу його дипломатична робота перервалася. При цьому аж до 1844 року він продовжував жити за кордоном. В цей період відбулася зустріч поета з всесильним Бенкендорфом, підсумком якої стала підтримка всіх починань та ініціатив Тютчева Миколою I. В першу чергу це були проекти, пов'язані зі створенням позитивного образу Росії в західних країнах. Федір Іванович Тютчев одержав схвалення на самостійні виступи в міжнародній пресі щодо політичних проблем, а також за взаємовідносинами між Росією і Європою.

Повернення в Росію

З короткою біографією Тютчева ви зможете ознайомитися, прочитавши цю статтю. Важливе місце в ній займає повернення з Європи на службу в Росію, яке відбулося в 1844 році. Герой нашої статті почав працювати в міністерстві закордонних справ на посаді старшого цензора. У Петербурзі він практично відразу став активним учасником гуртка Бєлінського. При цьому своїх віршів він практично не друкував, а писав багато публіцистичних творів. Серед них можна виділити статті:

«Записка царя»,

«Папство і римське питання»,

«Росія і революція»,

«Лист до г-ну доктора Кольбу»,

«Про цензуру в Росії».

Трактат «Росія і Захід»

Багато з цих матеріалів він включив у свій трактат під назвою «Росія і Захід», який був ним задумана під враженням від революційних подій 1848-1849 рр. Цей трактат зіграв велику роль, як можна помітити, ознайомившись з короткої біографії Тютчева. Він створив своєрідний образ тисячолітньої російської держави. При цьому поет сформував власне уявлення про імперію, а також про її характер в Росії, який, як стверджував мислитель, має православну спрямованість. В одній із статей Тютчев висловив думку, що в сучасному світі представлені дві основні сили - це консервативна Росія і революційна Європа. Тут же він виклав ідею створення союзу слов'яно-православних держав. Варто зазначити, що на цьому етапі життя державним інтересам підпорядковувалося навіть творчість Федора Тютчева. Це можна помітити по творам «Сучасне», «Слов'янам», «Ватиканська роковини».

Статський радник

У 1857 році Тютчев отримав чин статського радника, а ще через рік його призначили головою комітету іноземної цензури. На цій посаді йому доводилося не раз стикатися з урядом, вирішувати конфліктні ситуації. Але при цьому письменник займав посаду до самої своєї смерті. У 1865 році його перевели в таємні радники, так він досяг фактично другий щаблі в ієрархії державних чиновників. При цьому Тютчев як і раніше жваво цікавився становищем в Європі. Навіть коли в 1872 році він втратив можливість керувати лівою рукою, відчував серйозні проблеми із-за зору, його мучили важкі головні болі, письменник не втрачав інтересу.

У результаті В перший день 1873 року поет відправився на прогулянку, і з ним стався удар. Паралізованою виявилася вся ліва сторона тіла. Роки життя Тютчева підійшли до кінця в Царському Селі. Він помер 15 липня. Поховали його в Петербурзі на кладовищі Новодівичого монастиря.

Творчий шлях

На думку дослідників, одними з найважливіших творів поета були невеликі вірші, в яких він розвивав традиції російської поезії, закладені Ломоносовим і Державіним. Форма, в якій поет створював свої твори, часто виявлялася стислій короткого тексту оди. За рахунок цього йому вдавалося максимально сконцентрувати зусилля і зберегти напругу. Все це призвело до великої кількості компонентів в ліриці, які дозволяють дуже проникливо передавати будь-які трагічні відчуття космічних суперечностей навколишнього людини дійсності. Всього Тютчева було написано близько 400 віршів. При цьому всі його творчість умовно можна розділити на три частини:

Початковий період відноситься до 1810-1820 рр. В цей час поет створив свої юнацькі вірші, які дуже архаїчні за стилем і близькі до поезії XVIII століття.

У 1820-1840 рр починається другий період. Його старт відзначений віршем «Проблиск», в якому добре помітні риси оригінального поетичного таланту письменника. Цей період характеризується поєднанням вітчизняної одической поезії XVIII століття і традицій шиллеровского пантеїзму, і європейського романтизму.

У 1850-х роках починається третій період. Йому передує десятиріччя, коли письменник був сконцентрований на публіцистиці та практично не писав віршів. Тут можна виділити велику кількість політичних віршів, а також пронизливий «Денисьєвський цикл».

Любовна лірика Тютчева

Важливе місце у творчості поета займає любовна лірика. Тут прийнято виділяти ряд творів, які об'єднують в любовно-трагедійна цикл. Більшість з них він присвятив своїй коханій Олені Денісьевой, стосунки з якою тривали 14 років, у них народилося троє дітей - Олена, Федір і Микола. У цьому циклі поет намагається осмислити трагедію любові, фатальної сили, яка веде до загибелі і повного спустошення. Цікаво, що сам Тютчев не формував «Денисьєвський цикл», тому багато хто дослідники досі сперечаються, до кого звернене той чи інший вірш - до Денісьевой або його дружині Эрнестине. Ознаки любовної лірики можна знайти й у раннього Тютчева, який у 18 років звертається до майбутньої баронесі Крюденер. Яскравий приклад - вірш «Я пам'ятаю час золоте». Тютчев був закоханий в молодості в баронесу, яка не відповіла йому взаємністю. Нещасна любов, як це нерідко буває, породила чимало блискучих віршів.