Архипова Ірина Костянтинівна: біографія, фото, особисте життя, чоловіки. Владислав Пьявко та Ірина Архипова

Ірина Архипова – оперна співачка, володарка чудового сопрано, народна артистка Радянського союзу, педагог, публіцист, громадський діяч. Її по праву можна вважати народним надбанням Росії, тому як геніальний співочий дар Архипової і світовий масштаб її особистості безмежні. Головні події, які пережила у своєму житті Архипова Ірина Костянтинівна, чоловіки співачки, її досягнення в музиці і в громадській діяльності – сьогодні наша розповідь про цій видатній жінці. За яким внутрішнім принципам жила оперна королева Радянського союзу, і з-за чого вона посварилася з великої Галиною Вишневською? Відповіді на всі ці питання читач знайде в нашій статті.

Дитячі спогади

Ірина Архипова – співачка, біографія якої почалася в Москві. Дівчинка народилася в січні 1925 року в родині інтелігентних і дуже музичних людей. Її батько – інженер Костянтин Ветошкин – був надзвичайно творчою людиною, він грав на чотирьох музичних інструментах – роялі, балалайці, гітарі, мандоліні. Ця відданість музиці тягнулася ще з давніх часів роду Ветошкиных. Коли у родині батьків Костянтина Івановича існував цілий сімейний оркестр. Мама Архипової – Євдокія Юхимівна Галда – співала у Великому театрі. Ірина Костянтинівна згадує: «У мами був дуже гарний голос з м'яким тембром, тато завжди захоплювався її талантом. Батьки любили відвідувати концерти, оперні вистави, балет». Жива музика постійно звучала в батьківському домі, Ірина чула її з дитинства.
Батьки намагалися прищепити різнобічну освіту і, звичайно, любов до музики дочки. Треба сказати, що Ірина була обдарованою дитиною в багатьох речах – вона проявляла здібності до малювання, непогано співала. Її вирішили віддати на навчання в музичну школу при консерваторії в Москві по класу фортепіано. Однак освіта довелося перервати – дівчинка раптово захворіла і не змогла відвідувати заняття. Пізніше Ірина знову зробила спробу наблизитися до світу музики – вона поступила в школу імені сестер Гнесіних і стала займатися у Ольги Фабиановны Гнесиной. Одночасно з заняттями гри на фортепіано Ірина Костянтинівна співала у шкільному хорі.

Вибір професії

Батьки, звичайно, розуміли, що їх дочка володіє музичним талантом, проте дотримувалися думки, що спів не найкраще заняття, що дозволяє добре влаштуватися в житті. Чи То справа професія архітектора, до якої у Архипової були не дужі здібності. Крім того, Ірина Костянтинівна завжди захоплювалася роботами відомих жінок-скульпторів А. С. Голубкіної, в. І. Мухіної і всерйоз подумувала про те, щоб пов'язати своє життя саме з архітектурою. Війна зробила вибір за Ірину Костянтинівну. Сім'ю Ветошкиных евакуювали в Ташкент. Там майбутня оперна діва надійшла в Архітектурний інститут, який за великим збігом виявився також в Ташкенті, в евакуації. Паралельно навчанні у вузі, Архипова Ірина Костянтинівна займалася вокальної студії при інституті. Її педагогом стала Надія Малишева, яка відкрила студентці музичний світ, познайомила з оперним мистецтвом. За словами самої Ірини Архипової, саме Надія Матвіївна спочатку підвела студентку до правильної трактування музичних творів, навчила відчувати форму і зміст, познайомила з романсовій і оперної літературою.
В стінах Архітектурного інституту пройшло перше виступ Ірини Архипової перед публікою. Треба сказати, що музика і театр користувалися великою повагою як серед педагогів, так і серед студентів внз і подібні концерти були важливою частиною життя студентів. У 1948 році Ірина Архипова захистила на «відмінно» дипломний проект і розподілилася в архітектурну майстерню, яка займалася московськими проектами. За участі Ірини Архипової були створені житлові будинки на Ярославському шосе. За її проектом був побудований Московський фінансовий інститут.

Співоча кар'єра. Початок

У 1948 році в Московській консерваторії стало доступним вечірнє навчання, і Ірина, не залишаючи роботу архітектора, вступила на перший курс навчального закладу в клас артиста РРФСР Леоніда Савранського. У 1951 році співачка дебютувала на радіо. У 1954 році Ірина Архипова перейшла на денну форму навчання, для чого взяла відпустку за свій рахунок. Вона щиро вважала, що по закінченні навчання обов'язково повернеться до архітектурного справі, однак цього не сталося. Ірина Костянтинівна блискуче захистила дипломну роботу, з відзнакою склав державні іспити і вступила до аспірантури. На жаль, проби в трупу Великого театру вона не пройшла. У 1954 році Ірина Архипова поїхала у Свердловськ, де протягом року пропрацювала в оперному театрі. Перша популярність прийшла до співачки, коли вона виграла Міжнародний конкурс вокалу. Взявши Гран-прі в музичному змаганні, вирішила не зупинятися на досягнутому Ірина Архипова. Біографія її творчого становлення продовжилося концертною діяльністю по містах Росії. Два роки потому майбутня оперна діва опинилася в Ленінграді. Вона досить успішно виступила на сцені Малого театру, після чого їй запропонували залишитися в культурній столиці. Проте несподівано для всіх за наказом Міністерства культури Архипову перевели до Москви. З березня 1956 Ірина Костянтинівна офіційно значилася в трупі Великого театру.

Робота у Великому театрі

Першого квітня цього ж року відбувся дебют Ірини Архипової на сцені Великого театру – вона з величезним успіхом виступила в опері Жоржа Бізе «Кармен». Її партнером по сцені став болгарський драматичний тенор Любомир Бодуров. Звичайно, в кар'єрі молодої і молодої артистки це був крутий поворот. Ірина Архипова, біографія творчості якої почалася кілька років тому, не встигла відпрацювати у Великому театрі і року. І ось вона вже отримала головну партію у великій опері. Як згадувала сама Ірина Архіпова про те періоді часу: «Всі мої думки були зайняті тільки одним – підготуватися і відмінно виступити у виставі. За своєю молодості і незнання життя я і не припускала, що варто боятися зовсім не першого виходу на сцену. Остерігатися слід було дебютного появи на ній саме в якості солістки постановки «Кармен». Мені тоді здавалося, що це проста закономірність – перший раз у Великому і відразу в головній ролі. Я і подумати не могла, що це винятковий випадок». У травні 1959 року в кар'єрі Ірини Архипової відбулася ще одна важлива подія – вона виконала одну з найулюбленіших своїх ролей у виставі «Хованщина» Мусоргського – партію Марфи.

Світове визнання

У червні 1959 року в СРСР було організовано гастролі тенора з Італії Маріо Дель Монако. Оперний співак взяв участь у виставі «Кармен», ставши партнером Ірини Архипової по сцені. Його приїзд в Радянський союз був неймовірною подією, мали суспільний резонанс. Дует з світовою зіркою з'явився кульмінаційною подією у творчій кар'єрі Ірини Архипової, відкрив перед нею двері до світової популярності. Теле - і радіотрансляції вистави в країнах Європи посприяли миттєвого визнанням таланту російської королеви опери. Архипова Ірина Костянтинівна, фото якої тепер не сходило з обкладинок радянських журналів, не встигала приймати численні пропозиції про роботу з-за кордону. Їй мали спільні виступи з Маріо Дель Монако по містах Італії. До речі, це був перший виступ російської співачки на італійських підмостках у історії всього радянського оперного мистецтва. Ірина Архипова виступила піонером у просуванні вітчизняної оперної школи на Заході. Незабаром стала можливою перша стажування молодих радянських співаків в Італії – Милашкиной, Ведерникова, Нікітіної та ін.

Знайомство з Вустманом і Кабальє

Влітку 1963 року Ірина Архипова вирушила до Японії, де дала 14 концертів у багатьох містах країни. У 1964 році співачка виступила на сцені «Ла Скала» в спектаклях: «Борис Годунов» (партія Марини Мнішек), «Війна і мир» (партія Елен Безуховой), «Пікова дама» (Поліна). Також Ірини Архипової вдалося побувати за океаном – вона провела кілька виступів в США. У Нью-Йорку співачка познайомилася Джоном Вустманом – відомим піаністом, з яким вони записали платівку з творами Рахманінова і Мусоргського на фірмі «Мелодія». Спільна робота була удостоєна Гран-прі «Золотий Орфей» у Франції. До речі, Джон Вустман став для Архипової творчим другом на довгі роки. Завдяки фестивалю, проведеного на півдні Франції, Ірина Костянтинівна познайомилася з Монсеррат Кабальє і була невимовно здивована, з якою гідністю поводиться світова зірка. «Під час нашої роботи в спектаклі «Трубадур» Монсеррат ніколи не дозволяла собі «царських» капризів. Вона завжди була уважна до колег по сцені, не пригнічуючи жодного з них своєю славою. Її поведінка підтверджує незаперечну істину – великому артистові ні до чого хизуватись – за нього говорить мистецтво, власний талант і велика працездатність».

Особисте життя

Активна творча діяльність не стала перешкодою і до особистого щастя співачки. Оперна діва кілька разів намагалася створити сім'ю. Чоловіки Ірини Архипової належали до різних професійних кіл. Першим чоловіком Ірини Костянтинівни був Євген Архипов, якому в 1947 році вона народила сина Андрія. Однак шлюб незабаром розпався. Другим чоловіком співачки став її колега по цеху. Ірина Архипова і Пьявко Владислав – оперний тенор – познайомилися в стінах Великого театру. Колись цим відносинам готували нещасливий фінал, проте недоброзичливці помилилися у своїх прогнозах. Як стверджують близькі радянської оперної діви, вона була щаслива в шлюбі. Життя Ірини Костянтинівни крім творчості була наповнена ще й жіночим щастям. Владислав Пьявко та Ірина Архипова прожили разом більше сорока років. Хоча відносини двох талановитих людей почалися з гучного скандалу, про який дізналися не тільки в Радянському союзі, а й далеко за його межами. Конфлікт Ірини Архипової і Галини Вишневської – ще однієї прими Великого театру – розгорівся як раз із-за молодого і подає великі надії оперного співака – Владислава Пьявко. Подробиці цієї скандальної історії стали відомі громадськості завдяки опублікованим Іриною Костянтинівною розповіді в книзі дружина (Владислава Пьявко) «Тенор: з хроніки прожитих життів». А сталося все приблизно так. Коли співак-початківець тільки з'явився на порозі Великого театру, він відразу ж став доглядати за Галиною Вишневською, але, скоріше, не як чоловік, а як шанувальник її великого таланту. Один Владислава надсилав йому з Риги величезна кількість гвоздик, які тенор підносив Галині Павлівні на знак схиляння і безмежної поваги. Коли в театр прийшла Ірина Архипова, Пьявко несподівано «переключився» на неї. Співачка дала зрозуміти чоловікові, що у нього нічого не вийде, хоча б навіть тому, що він багато молодше Ірини. Однак це анітрохи не відштовхнуло шанувальника, а тільки ще більше розпалило його. Офіційною версією сварки двох оперних див став їх спір з приводу участі в одному і тому ж спектаклі, однак справжня причина конфлікту була далеко не робочою, а особистим. Між жінками стався жорстка розмова, під час якого Архипова висловилася, не соромлячись у своїх висловах. Дійшло до того, що Галина Вишневська написала на Архипову заяву в партком. Жінку викликали на партзбори з вимогою вибачитися. Архипова запропонувала вибачитися тільки за форму, відмовившись принести вибачення за зміст. Цим засіданням партійного комітету все і закінчилося. Незабаром про романа прими Великого театру і Владислава Пьявко стало відомо оточуючим. Під натиском сибірського впертості чоловіка Ірина Архипова спасувала. Та й доля напевно зіграла тут не останню роль. Владислав Пьявко та Ірина Архипова мали значну різницю у віці, яка склала шістнадцять років. У шлюбі у співаків не народилося спільних дітей, проте Владислав вже був батьком четверо. У Ірини Архипової був єдиний син Андрій. Через деякий час у оперної діви народився онук Андрійко, який згодом закінчив консерваторію і став артистом Великого театру. У Андрія в свій час народилася донька Ірина, названа на честь своєї знаменитої бабусі. На жаль, велика Ірина Архипова пережила свого сина на чотири роки.

Громадська діяльність

Кар'єра Ірини Архипової як громадського діяча почалася з її участі в якості члени журі в Конкурсі імені Чайковського в 1966 році. Далі було головування в конкурсі імені Глінки, участь у багатьох світових форумах, наприклад, «Вердиевских голосах», в Конкурсі королеви Єлизавети в Бельгії, вокального змагання в Парижі та Мюнхені, у Конкурсах імені Марії Каллас і Франсіско Віньяса в Греції та Іспанії відповідно. З 1986 року Архипова є головою Всесоюзного музичного товариства, пізніше перейменованого в Міжнародний Союз музичних діячів. У 90-ті роки Ірина Архипова стала головою комісії у Конкурсі імені Бюль-Бюля, приуроченого до 100-річчя з Дня народження цього співака з Азербайджану. У 1993 році в Москві був створений спеціальний Фонд імені Ірини Архипової, який всіляко підтримує початківців музикантів. Проте масштабна діяльність Архипової не обмежується тільки музичною сферою. Ірина Костянтинівна бере участь в різних конгресах і симпозіумах міжнародного масштабу, які займаються питань глобальних проблем людства. Своїх висот у житті Ірина Архипова домоглася завдяки титанічної праці, наполегливості, любові до професії. Ця жінка – унікальне явище. Крім всіх перерахованих вище напрямків діяльності, вона - великий трудівник. Архипова – Герой Соціалістичної Праці, лауреат Державної премії Росії за просвітництво, лауреат премії мерії Москви в галузі літератури і мистецтва. Її діяльність відзначена Міжнародною премією Фонду святого Андрія Первозванного. У скарбничці регалій Ірини Костянтинівни три ордени Леніна, орден Трудового Червоного Прапора, орден «За заслуги перед Вітчизною». Співачка нагороджена Хрестом святого Михайла Тверського, відзнакою «За милосердя і благодійність», медаллю імені Пушкіна. Крім цього, Ірина Архипова є народною артисткою відразу декількох держав – Киргизстану, Башкортостану та Удмуртії. Також Ірина Костянтинівна володіє кількома почесними званнями – «Людина року», «Людина століття», «Богиня мистецтв».

Архипова. Хто вона?

У рік свого восьмидесятипятилетия Ірина Архипова дала інтерв'ю журналістам izvestia.ru, в якому поділилася своїми спогадами і життєвими орієнтирами. Співачка розповіла про те, що в своїй запаморочливій музичній кар'єрі вона багато чого пережила. Архипова не завжди співала те, що хотіла. Часто їй доводилось виконувати камерні програми для того, щоб бути чимось зайнята. Архипова Ірина Костянтинівна, біографія творчості якої налічує величезну кількість фактів і подій, про дещо все ж шкодує. Їй так і не довелося заспівати зі сцени «Орлеанську діву». До слова сказати, у Архипової не було могутніх покровителів, вона не була ніколи чиєїсь фавориткою. Люди її любили за її талант, і цього було цілком достатньо. Ірину Архипову часто висували у депутати без її відома, заочно. Вона не чинила опір і намагалася допомагати своїм виборцям, чим могла. В основному доводилося вирішувати житлове питання. До речі, за визнанням самої співачки, у Верховній Раді їй часто зустрічалися порядні люди. Ірина Архипова організувала будівництво церкви на Прохоровському полі, куди вклала великі кошти.

Трохи про себе

Жінка з упевненістю заявляє, що вона витягла в житті щасливий квиток. У неї були чудові батьки, друзі, близькі. Вона завжди займалася тим, що їй подобалося; об'їздила дуже багато країн; зустрічалася з видатними людьми своєї сучасності; відчувала любов шанувальників своєї творчості. І все життя відчувала себе потрібною. Архипова завжди намагалася жити за принципом: «Яким би не був вік, у якому ти живеш – іншого часу для тебе не буде. Тому зараз важливо зробити щось таке, що залишить слід в серцях людей на довгі роки у майбутньому». Крім того, відчувала себе і просто щасливою жінкою Ірина Архипова. Особисте життя її склалася і була довгою і наповненим. Вона вдячна своїм партнерам за все. У кожного з них жінка чогось навчилася. Ірина Архипова та її чоловіки завжди були більше, ніж просто співмешканці. Вони були друзями. Свого часу жінка посприяла тому, щоб її онук Андрій Архипов потрапив у трупу Великого театру. Але не просто тому, що це її родич. Співачка дійсно бачила у своєму Андрійкові величезний музичний талант. Про себе вона казала, що характер у нього складний, і він не всім подобався – у Архипової завжди була звичка говорити людям правду в обличчя. Від цього її часто вважали суворою. А вона була не сувора, а просто запальна. Могла зірватися і зробити необдуманий вчинок, про який потім шкодувала. Померла Ірина Архипова в лютому 2010 року у віці 85 років. Похована в Москві на Новодівичому кладовищі.