Олена Чаушеску: біографія

Про цю жінку неможливо говорити тільки в білому або чорному кольорах. Хоча б тому, що вона змогла, не маючи ніякої освіти (у сільській школі, в якій вона так і не довчився, їй поставили тільки одну хорошу оцінку — по рукоділлю), бути правою рукою свого чоловіка — президента Румунії. Разом вони правили країною понад 20 років. Без жодного диплома вона стояла на чолі Академії наук Румунії та найбільшої хімкомпанії країни — ICECHIM. Вона — це Олена Чаушеску, дружина Ніколає Чаушеску і матір трьох дітей — Ніку, Валентина і Зої.

Дитячі роки

В комуні Петрешти (жудец Димбовіца, в регіоні Валахія) у звичайній селянській родині 7 січня 1919 року народилася дівчинка, яка отримала ім'я Олена. Вся сім'я існувала завдяки роботі батька — місцевого орача. Не дуже багато відомо про те, як провела своє дитинство Олена Чаушеску, але деякі записи, зроблені на її Батьківщині, стверджують, що вчитися в школі їй не викликало особливого задоволення, тому, не закінчивши її, вона втекла звідти. Та й рівень знань, які встигла отримати Олена (у той час ще Петреску), залишав бажати кращого, адже тільки по рукоділлю вона змогла відзначитися серед однокласників у початковій школі. Припинивши навчання, вона з братом переїхала в Бухарест. Перший час працювала лаборантом, а потім влаштувалася на текстильну фабрику.

Партійна діяльність малоосвіченою текстильниці

У 18 років Олена Чаушеску стала членом Румунської комуністичної партії. А через 2 роки, будучи ще зовсім молоденькою комуністкою-підпільницею, вона знайомиться зі своїм майбутнім чоловіком. Він якраз незадовго до цього звільнився з ув'язнення, яке відбував у в'язниці Дофтана. Сказати, що молодий чоловік був зачарований нею — не сказати нічого. Він закохався з першого погляду. Шлюб Миколу і Єлени Чаушеску був зареєстрований відразу після того, як закінчилася Друга світова війна.


Кілька десятків років цій жінці з воістину сталевим характером і залізобетонної волею вдавалося грати в державі одну з головних ролей.

Дружина генія

А до того, після текстильної фабрики, їй довелося попрацювати якийсь час на хімзаводі. Це згодилося Олені через багато років, коли вона стала главою найбільшої хімічної лабораторії країни — ICECHIM. Проходить зовсім трохи часу, і дружину видатного «генія Карпат» немов дощем обсипають різними вченими ступенями. Тепер Олена Чаушеску, розстріл якої був повною несподіванкою для багатьох, іменується «світилом науки» і очолює Академію наук Румунії.

Зліт на політичний Олімп

Олена Чаушеску зі своїм складом характеру не могла залишатися на других ролях ніколи. Тим більше, будучи заміжньою за такою людиною, як президент і генеральний секретар Румунії. Коли Миколу здійснював офіційні візити за кордон, вона практично завжди їздила з ним. Важливим політичним уроком для неї був державний візит до КНР, де вона на власні очі побачила реальну владу жінки — дружини Мао Цзедуна, яку звали Цзян Цин. Історія замовчує, що саме послужило поштовхом для подальшого розвитку ситуації, але цілком можливо, що ентузіазм Олени підживлювала саме ця поїздка. Адже саме після візиту 1971 року вона почала стрімкий підйом по політичній драбині в своїй країні.
У липні цього ж року вона вже входить до складу Центральної комісії з соціально-економічного прогнозування, а через рік Чаушеску вже є членом ЦК РКП. Ще через рік її обрали виконком партії. Вісімдесятий рік приніс їй портфель першого заступника прем'єр-міністра (паралельно з цим треба пам'ятати про те, що президентом країни в той час був її чоловік Миколу). У її честь писали дуже довгі оди, в рядках яких її порівнювали із зіркою, що стоїть з Великим Чоловіком і озирающей своїми очима шлях Румунії, який веде до перемоги.

Звичне життя румунських правителів

Ніколає Чаушеску останні кілька років свого жорстокого правління дуже боявся бути отруєним або зараженим якою-небудь хворобою. Згодом він передав цей страх і своїй дружині Олені. Після кожної офіційної зустрічі або будь-якого дипломатичного прийому, де за протоколом треба було тиснути руки, подружжя обов'язково мили долоні медичним розчином. Будь-яка поїздка за кордон супроводжувалася незмінним ритуалом: слуга і перукар прибирали всі готельне білизна і замінювали його на особисту білизну подружжя Чаушеску, яке привозили в запечатаних валізах їх Бухареста. Нижня білизна і настільні серветки піддавалися постійній прасуванні для знищення мікробів, незважаючи на те, що все це було простерилізовано і запечатано в герметичні пакети. Весь номер у будь-якому готелі охоронці завжди обробляли антисептиками — вимикачі електроенергії, дверні ручки, підлоги, килими, навіть м'які меблі. З Чаушеску постійно їздив особистий інженер-хімік — майор Попа, у якого під рукою постійно була портативна лабораторія. Адже Миколу побоювався і отруєної їжі, навіть якщо вона була привезена з Бухареста. Тому всю потрапляли на стіл до подружжю продукти перевіряли в лабораторії.
Але всі ці заходи стали рівні нулю, коли відбулося повстання народних мас.

Останній подих «великих»

18 грудня 1989 року Ніколає Чаушеску поїхав з офіційним візитом до Ірану, але вже через 2 дні йому довелося повернутися в його країні почалася революція, головною ідеєю якої було повалення його диктаторського режиму. Подружжя бігли з Бухареста на вертольоті. Потім вони захопили автомобіль одного з робітників і примусили його виступити у них шофером і їздити шукати притулок для них. Часом чоловік не витримував, по його обличчю котилися сльози. Олена Чаушеску, страта якої (а також і її чоловіка) змусить багатьох здригнутися, стояла як скеля: загрожуючи робітникові пістолетом, вона віддавала йому накази, що і як робити. Трохи пізніше дружини попросили притулку в одному з приватних будинків. Господарі радо прийняли їх, а потім, замкнувши подружжя Чаушеску в кімнаті, викликали солдатів. У місті Тирговіште на військовій базі, куди привезли подружжя, був організований трибунал. Їх звинувачували в геноциді і тиранії. Звичайно ж, в цьому є значна частка правди. Вони називали себе улюбленими дітьми народу, а простий народ, в їх розумінні, в любові не потребував. Їм привозили розкішні страви і вбрання з-за кордону, в той час як народ голодував, отримуючи по 200 г хліба в день. Їх зусиллями було організовано збройний напад на людей і державну владу. Своїми діями вони перешкоджали правильному розвитку економіки країни. Подружжя Чаушеску відкидала всі звинувачення. Миколу кричав, що буде говорити тільки перед великими національними зборами, що цей суд не визнає ніколи. Коли їм запропонували розповісти про рахунки у Швейцарії, обидва Чаушеску кричали, що такого не існує. А коли зажадали, щоб всі кошти з цих рахунків вони перевели в Держбанк Румунії, Миколу відповів, що нічого не буде перекладати. Подружжя так і не сказали суду, на які кошти видавалися за кордоном наукові праці «академіка» елене Чаушеску і вибрані праці Миколу. Вони були засуджені до вищої міри покарання. Розстріл Миколи і Олени Чаушеску відбувся 25 грудня 1989 року в 4 години пополудні. Олена так і не зрозуміла, що означає слово «геноцид». За одним з припущень, їх тіла так і були поховані в містечку Тирговіште в безіменній могилі. Експерти з США, пильно вивчивши посмертні фотографії подружжя, висловили припущення, що вони могли бути вбиті до суду.