Леонід Володимирович Шебаршін: біографія. Афоризми, цитати

Важке дитинство, війна, голодні роки стали для нього поштовхом добре вчитися, а спроба пізнати індійську культуру перетворилася в сенс життя. Леонід Володимирович Шебаршин, закінчивши Інститут міжнародних відносин, почав свій трудовий шлях з посади перекладача аташе в Пакистані. Коли комітет держбезпеки зацікавився здатним юнаків в якості співробітника, Леонід Володимирович вважав це за честь і погодився працювати на благо батьківщини. Два роки він очолював службу зовнішньої розвідки. А з розвалом СРСР кар'єра в сфері держбезпеки закінчилася. У 77 років Леонід Володимирович звів рахунки з життям, застрелившись в своїй квартирі.

Мар'їна Роща

Саме з цього місця почалася життя майбутнього розвідника і дотепника Леоніда Володимировича. З Мар'їній Гаї була родом мати Шебаршина Параска Михайлівна, народилася в 1909 році. Закінчивши семирічку, подалася працювати в артіль. В 1931 році вийшла заміж за Володимира Івановича, корінного москвича. Так, у 1935 році з'явився на світ Леонід, а через пару років - Валерія. Сім'я з чотирьох чоловік квартирувала в кімнатці на восьми квадратах. Леонід, згадуючи той час, писав, що йому доводилося часом спати на підлозі, так як місця для ліжка не було. Коли батька призвали в армію, жилося матері з двома дітьми важко. Хліба не вистачало, було холодно і голодно. Але їм пощастило: Володимир Іванович повернувся з фронту живим, хоч і мав поранення. Життя почало налагоджуватися, батько влаштувався на роботу. Але в 1951-м від пристрасті до алкоголю на сорок третьому році життя від крововиливу в мозок помер батько Леоніда.

Навчання

Шебаршин Леонід Володимирович, біографія якого почалася з важкого дитинства, будучи школярем, розумів, що сила в знаннях. Тому він багато читав (цю звичку йому прищепив батько) і мріяв допомогти сім'ї: матері та сестрі. Навчання давалося йому легко. У 1952 році він отримав атестат і срібну медаль. Тоді ж відмінили вступні іспити для учнів, що закінчили школу з відзнакою. Першою спеціальністю, яку хотів освоїти Леонід, була професія військового льотчика-інженера. Але при надходженні пред'являлися жорсткі вимоги до здоров'я абітурієнта. Спроба вчитися в академії Жуковського обернулася провалом: медкомісія порадила не ризикувати Шебаршину і забрати документи. Обґрунтували це тим, що зараз візьмуть, а пізніше все одно відрахують за станом здоров'я. За рекомендацією товариша Леонід вирішує поступити в Інститут сходознавства на факультет індійської культури. У 1954 році інститут розформували і всіх студентів перевели в МДІМВ.

Цілина

Ставши студентом-міжнародником, Леонід Володимирович Шебаршін змушений був витрачати більше грошей на дорогу з Мар'їній Гаю інститут і назад. Сім'я як і раніше, жила бідно. Ночами доводилося юнакові розвантажувати вагони. А коли Леонід освоїв мову урду, він зміг займатися листуванням рукописів, за що отримував грошей більше, ніж за фізичну працю. Життя текло своєю чергою: успішні сесії, улюблене читання, середньовічні перекази. Поки в 1956 році студента не направили в Казахстан на збирання врожаю. Леоніду дісталася посада помічника комбайнера. Студенти за цей період не тільки дізналися ціну хліба, але і згуртувались, заробили грошей. А Шебаршин Леонід Володимирович ще й зустрів свою майбутню дружину.
Ніна Пушкіна була студенткою з китайського відділення. З цілини вони повернулися нерозлучною парою і вже через кілька місяців розписалися. І вже на практику в Пакистан поїхали сім'єю.

Здрастуй, Азія

Мистецтву дипломатичної бесіди Леонід Володимирович Шебаршін почав навчатися в місті Карачі. Він був призначений перекладачем і помічником посла. Жили вони з Ніною в будівлі посольства. Кімната була досить поганий: сире і маленьке приміщення. Але в той час подружжя Шебаршиных вважала, що кращого житла і не придумаєш. Влітку 1959 року в них народився син Олексій. Незабаром молодшого співробітника посольства Леоніда Володимировича перевели на посаду аташе. Займався при цьому Володимир внутрішньою політикою Пакистану. І допомагало йому в цьому знання мови урду. Тривале відрядження підходила до кінця, і сім'я у 1962 році покинула Карачі, повернувшись до Москви.

Цікава пропозиція

За чотири роки в Азії Леонід виріс у професійному плані до третього секретаря. А це значне досягнення для 27-річного чоловіка. У Москві Шебаршин потрапив на роботу в МЗС у відділ південно-східної Азії. Обов'язки Леоніда, як він сам писав, складалися з нудних офіційних переговорів, листування і сумних партійних зборів. У порівнянні з Пакистаном робота в російському Мзс не приносила радості і не була цікавою. У цей момент надійшло Шебаршину пропозицію відвідати КДБ для секретного розмови. У комітеті йому запропонували стати співробітником держбезпеки. Так Леонід Володимирович потрапив в розвідшколу.

Освоєння нової професії

Майбутній начальник зовнішньої розвідки Леонід Володимирович Шебаршін теоретичні і практичні навички у сфері забезпечення безпеки країни отримав в 101-й розвідшколі. Навчалося з них 5 осіб, обраних для цієї служби. Вивчалися нові дисципліни, проходили практичні заняття в місті. Метою ставилося виявлення спостереження, зв'язок з джерелом, складання звітів. Все це вимагало гарної фізичної підготовки, вигадки, емоційної витримки. Під час навчання Леонід придумав схему проведення операції, яку пізніше відзначили премією. Пізніше він застосував її в роботі, і схема себе виправдала.
У 1963 році сім'ї Шебаршиных видали квартиру. Через рік народилася Тетяна. Прожила вона 19 років і померла від нападу астми, встигнувши народити онука.

Офіцер розвідки

Леонід Володимирович Шебаршин, будучи співробітником ПГУ, був відправлений у внутрішньополітичну групу посольства Пакистану. Показавши успішні результати в роботі, у 1968 році він пройшов курси перепідготовки в інституті КДБ. Через три роки Леонід Володимирович вже перший заступник резидента держбезпеки в Індії. А з 1975 по 1977 рік він самостійно керує агентурними мережами в Індії. Робота в Азії закінчилася призначенням Леоніда Володимировича керівником ПГУ КДБ. Цей період (1989-1991) в країні позначився в історії, як активний етап перебудови. У розвідувальному управлінні стали нав'язувати ідею дружніх радянсько-американських відносин. Почалися економічні труднощі, дефіцит товарів. Наддержава здавала світову лідерську позицію. Після серпневого путчу 25081991 Леонід Володимирович написав рапорт про відставку. Ці події стали початком творчої діяльності начальника розвідки. У 1998 році вийшла книга «Епоха безвременья», автором якої став Леонід Шебаршин Володимирович. Афоризми головного розвідника СРСР актуальні й донині. Ще однією публікацією стала біографічна книга «Рука Москви», яка побачила світ у 1993 році. У 2012 році з нагородного пістолета застрелився Ст. Л. Шебаршин.

Леонід Володимирович Шебаршін: цитати

Кажуть, що найкращі твори створюються, коли їх автор перебуває у стані душевного занепаду і розчарування. Ось і Леонід Володимирович видав збірку афоризмів «Хроніки безвременья» після пережитого розчарування. Батьківщини, за безпеку якої він все життя боровся, більше немає. «Головний супротивник» (термін, що позначає США в колах КДБ) тепер союзник. Цитати:

Існувало в історії нашої держави що-небудь, крім помилок і злочинів?

Радянська влада поступово опускалася до крадіжки. З нього ж і стартувала демократія.

Клялися, що будують нову державу, а побудували тільки особисті дачі.

Новий вождь краще будь-якого старого – така аксіома російської політології.