Відомі вчені-біологи і їх відкриття

Біологія – це наука про загальні властивості всього живого. Своє функціонування як самостійної дисципліни вона почала порівняно недавно, в кінці 19 століття. Своєю появою наука зобов'язана тієї проблематики, яка існувала між визначенням понять живих і неживих природних тел. Незважаючи на настільки пізніше виникнення біології, це питання хвилювало людини вже давно. Піднімався він в античні часи, в Середні століття, а також в епоху Відродження. У зв'язку з тим, що слово "біологія" стало використовуватися тільки в кінці 19 століття, таких вчених, як біологи, до цього не існувало. Тек, хто вивчав і розвивав дисципліну про природу, за життя називали натуралістами, лікарями або знавцями природознавства.


Ким же були на сьогоднішній день настільки широко відомі вчені-біологи? Наприклад: - Грегор Мендель – ченцем.
- Карл Лінней – лікарем.
- Чарльз Дарвін – заможним джентльменом.
- Луї Пастер – хіміком.

Античність

Основи знань про рослини і тварин спочатку заклав у своїх працях Аристотель. Велику роль у розвитку біології відіграв і його учень Теофаст. Важливе значення для отримання знань про живі організми мали твори Діоскорид. Цей античний мислитель склав опис різноманітних лікарських речовин, практично шістсот з яких були рослинами. У цей же період творив і Пліній, збирав відомості про природних тілах. Незважаючи на те, що заслуги всіх мислителів минулого відіграли вагому роль у розвитку біології, найбільш значний слід в історії цієї дисципліни залишив Аристотель. Його перу належить величезна кількість творів, які були присвячені тваринам. У своїх працях Аристотель розглядав питання пізнання особин, які представляли земну фауну. Мислитель розробив власні принципи класифікації груп тварин. Вона здійснювалася на основі сутнісних властивостей видів. Також Аристотелем були розглянуті питання розвитку і розмноження тварин.

Середні століття

Лікарі, які жили в цьому історичному періоді, включали у свою практику велика кількість досягнень античності. Однак Римська імперія, захваченая арабами, прийшла в занепад. І завойовники перевели праці Аристотеля та інших античних мислителів на свою мову. Але ці знання не були втрачені. Арабська медицина середньовіччя внесла свій внесок у розвиток дисципліни про життя. Все це відбувалося в 8-13 століттях в період так званого золотого ісламського століття. Наприклад, Аль-Джахизом, що жили в 781-869 роках, висловлювалися думки про харчових ланцюгах і існування еволюції. Але арабським засновником ботаніки все ж вважають курдського автора Аль-Динавари (828-896 рр.). Ним було описано більш ніж 637 видів різних рослин, а також проведено обговорення їх фази розвитку і зростання. Настільною книгою всіх європейських медиків аж до 17 століття був праця прославленого лікаря Авіценни, де вперше були введені поняття фармакології та клінічних досліджень. Також заслуговують на увагу дослідження іспанського араба Ібн Зухра. Шляхом розтину він довів, що короста викликається присутністю підшкірного паразита. Також він запровадив експериментальну хірургію і провів перші медичні дослідження на тваринах.
У Середні століття набули популярність і деякі європейські вчені. У їх число увійшли Альберт Великий, Хильдегарда Бінгенська, а також Фрідріх II, якими був складений канон природної історії. Ця праця широко використовувався для вивчення в самих перших європейських університетах, де медицина стояла на другому місці після богослов'я і філософії.

Відродження

Тільки при переході Європи до епохи розквіту стало можливим відродження інтересу до фізіології і природної історії. Вчені-біологи того часу широко вивчали рослинний світ. Так, Фуксом, Брунфельсом і деякими іншими авторами були випущені численні видання, присвячені цій темі. У цих працях покладено початок повномасштабного опису рослинного життя. Епоха Відродження стала початком розвитку сучасної анатомії - дисципліни, основу якої становить розтин людських тел. Поштовх цьому напрямку дала книга Везалия. Свій внесок у розвиток біології зробили і такі відомі художники, як Леонардо да Вінчі і Альбрехт Дюрер. Вони нерідко діяли разом з натуралістами і цікавилися точним будовою тіла тварин і людини, відображаючи їх детальне анатомічна будова. Свій внесок у дослідження природи вносили і алхіміки. Так, Парацельс проводив досліди з біологічними і фармакологічними джерелами виробництва лікарських препаратів.

Сімнадцяте століття

Найбільш важливим періодом даного століття є становлення природної історії, яка стала основою: - класифікації рослин і тварин;
- подальшого розвитку анатомії;
- відкриття другого кола кровообігу;
- початку мікроскопічних досліджень;
- відкриття мікроорганізмів;
- першого опису еритроцитів і сперматозоїдів тварин, а також клітин рослин. У цей же період англійським лікарем Вільяма Гарвея під час проведених дослідів розтину тварин і спостереження за кровообігом був зроблений цілий ряд важливих відкриттів. Дослідник досяг наступного: - виявив наявність венозного клапана, що не дозволяє крові текти у зворотному напрямку;
- відкрив, що кровообіг здійснюється крім великого ще й по малому колу;
- показав наявність ізоляції лівого і правого шлуночків.
У 17 столітті початку формуватися і абсолютно нова сфера досліджень. Пов'язана вона була з появою мікроскопа. Винахідник цього приладу, ремісник з Голландії Антоні ван Левенгук, проводив самостійні спостереження, а їх результати відсилав до Лондонського королівського товариства. Левенгук описав і замалював велику кількість мікроскопічних істот (бактерій, інфузорій і т. д.), а також сперматозоїди і червоні кров'яні тільця людини.

Вісімнадцяте століття

У цьому столітті продовжували розвиватися фізіологія, анатомія і природна історія. Усе це створювало передумови для виникнення біології. Значущими подіями для дисципліни про природу живих тіл послужили дослідження Каспара Фрідріха Фольфа і Альбрехта фон Галлера. Результати цих праць значною мірою розширили пізнання в області розвитку рослин та ембріології тварин.

Зародження біології

Цей термін і до 19 століття можна було зустріти в працях деяких дослідників природи. Однак у той час його сенс був зовсім іншим. І лише на рубежі 18 і 19 століть три автори незалежно один від одного почали користуватися терміном «біологія» в тому сенсі, в якому він знайомий нам зараз. Вчені Ламарк, Тревинарус і Бурдах позначили цим словом науку, що описує загальні особливості живих тел.

Дев'ятнадцяте століття

Найбільш значущими подіями для біології в цей період з'явилися:
- становлення палеонтології;
- виникнення біологічної основи стратиграфії;
- поява клітинної теорії:
- формування порівняльної ембріології та анатомії. Вчені-біологи 19 століття почали боротьбу з інфекційними захворюваннями. Так, англійським лікарем Дженнером була винайдена вакцина, а результатом досліджень Роберта Коха стало відкриття збудника туберкульозу та створення багатьох видів ліків.

Революційне відкриття

Центральною подією в біології, які відбулися у другій половині 19 століття, стала публікація книги Чарльза Дарвіна «Про походження видів». Це питання вчений розробляв протягом двадцяти одного року, і тільки після того, як переконався в правильності отриманих висновків, зважився опублікувати свою працю. Книга мала колосальний успіх. Але в той же час вона розбурхала уми людей, так як повністю суперечила тим уявленням про життя на Землі, які викладалися в Біблії. Так, учений біолог Дарвін стверджував про те, що еволюція видів тривала на нашій планеті багато мільйонів років. А за твердженням Біблії для створення світу вистачило шести днів. Ще одне відкриття Чарльза Дарвіна в біології полягало в утвердженні того, що всі живі організми ведуть боротьбу один з одним за середовище проживання та їжу. Вчений зазначив, що навіть усередині одного виду знаходяться окремі особини, які мають особливі ознаки. Ці відмінні властивості дають тваринам підвищені шанси для виживання. Далі особливі ознаки передаються потомству та поступово стають загальними для всього виду. Більш слабкі і непристосовані тварини при цьому вимирають. Подібний процес Дарвін назвав природним відбором. Найбільша заслуга цього вченого полягає в тому, що він вирішив найголовнішу проблему біології, пов'язану з питанням походження та розвитку органічного світу. Сьогодні вся історія цієї дисципліни умовно поділяється на два періоди. Перший з них був до Дарвіна. Він характеризувався несвідомим прагненням до визначення еволюційного принципу. Другий етап у розвитку біології почався після опублікування Дарвіном свого найбільшого праці. З цього моменту вчені продовжили розробку еволюційного принципу вже усвідомлено.

Діяльність російських дослідників

Багато важливих відкриттів в області дисципліни про живих організмах зробили вітчизняні вчені-біологи. Так, у 1820 році П. Вишневським вперше було висловлено припущення про наявність особливої речовини в противоцинготных продуктах. Саме воно, на думку вченого, сприяє правильній життєдіяльності організму. Ще один російський вчений – Н. Лунін – відкрив у 1880 році вітаміни. Він довів, що в складі їжі знаходяться якісь елементи, життєво важливі для здоров'я всього організму. Сам термін «вітамін» з'явився при з'єднанні двох латинських коренів. Перший з них – «віта» – означає «життя», а другий – «амін» – перекладається як «з'єднання азоту». Значно зріс інтерес до природознавства серед російських вчених в 50-60 роках 19 століття. Він був викликаний пропагандою свого світогляду революційно налаштованими демократами. Важливим чинником стало й світовий розвиток природничих наук. У цей час починали свою роботу такі вітчизняні вчені-біологи, як К. Тімірязєв та П. Сєченов, І. Мечников і С. Боткін, І. Павлов та багато інших лікарі і дослідники.

Великий фізіолог

Широку популярність Павлов - вчений-біолог - отримав після проведення досліджень центральної нервової системи. Ці праці великого фізіолога стали відправною точкою для подальшого вивчення різних психічних явищ. Основною заслугою Павлова стала розробка новітніх для того часу принципів, вивчають діяльність організму в нерозривному зв'язку з зовнішнім середовищем. Подібний підхід з'явився підставою для розвитку не тільки біологію, але і медицини, психології та педагогіки. Труди великого фізіолога з'явилися витоком нейрофізіології – вчення про вищої нервової діяльності.

Двадцяте століття

На початку 20 століття вчені-біологи продовжували вносити неоціненний внесок в історію розвитку дисципліни про живих організмах. Так, у 1903 році вперше з'явився такий термін, як гормони. В біологію він був введений Ернестом Старлингом і Вільямом Бэйлиссом. У 1935 році з'явилося поняття "екосистеми". Його ввів у дисципліну Артур Дж. Тенсли. Даний термін означав складний екологічний блок. Також учені-біологи продовжували працювати над визначеннями всіх етапів стану живої клітини. Чимало дослідників працювало і в нашій країні. Вчені-біологи Росії внесли великий вклад у розвиток дисципліни про живих тілах. Серед них наступні: - М. С. Колір, першим встановив існування двох модифікацій хлорофілу;
- Н. Ст. Тимофєєв-Ресовський, який є одним з основоположників радіобіології, який встановив залежність дози випромінювання на інтенсивність мутаційних процесів;
- В. Ф. Купревич, відкрив позаклітинні ферменти, що виділяються на закінченнях кореневої системи вищих рослин;
- Н. К. Кольцов – основоположник експериментальної біології в Росії. В історію дисципліни про живих тілах внесені також багато імен вчених-біологів країн Західної Європи. Так, початок століття ознаменувався відкриттям хромосом як клітинних структур, що несуть генетичний потенціал. До такого висновку прийшли незалежно один від одного багато дослідників. У 1910-1915 роках відомі вчені-біологи на чолі з Томасом Хантом Морганом розробили хромосомну теорію спадковості. У 20-х – 30-х роках двадцятого століття зародилася популяційна генетика. У другій половині сторіччя відкриття вчених привели до створення соціобіології і еволюційної психології. Чималий внесок у цю справу зробили і радянські вчені-біологи.

Великий мандрівник і натураліст

Величезну роль у розвитку дисципліни про живих тілах зіграв вчений-біолог Вавілов. Його вважають растениеводом і генетиком, селекціонером і прикладним ботаніком, географом і мандрівником. Однак головним напрямком його життєвого шляху стало вивчення і розвиток біології. Вавілов був мандрівником, який відкрив зовсім не нові країни. Він познайомив світ з раніше невідомими рослинами, які вразили сучасників різноманітністю своїх форм. Багато вчені-біологи Росії відзначали, що це був справжнім провидцем у своїй справі. Крім цього, Вавілов був чудовим організатором, державним і громадським діячем. Цей вчений відкрив настільки ж фундаментальний закон в області біології, яким для хімії є менделеевская періодична система. У чому основна заслуга Вавілова? У відкритому ним законі рядів подібності і в ствердженні існування закономірності у величезному світі фауни, що дозволило прогнозувати виникнення нових видів.

Володимир Іванович Вернадський

Зі шкільної програми нам добре відомі такі прізвища, як Ньютон і Галілей, Ейнштейн і Дарвін. Всі вони були геніальними провидцями, открывавшими людям нові горизонти у пізнанні суспільства та природи. Чимало таких геніїв було і в 20 столітті. Серед них – вчений-біолог Вернадський. Його сміливо можна віднести до числа тих дослідників, які не тільки побачили, а й усвідомили нові, раніше невідомі явища. Роботи Вернадського охоплюють досить широке коло питань природознавства. Це та сфера загальної геохімії, і визначення віку гірської породи, і роль живих тіл у процесах геохімічного характеру. Вернадський висунув теорію так званої генетичної мінералогії, а також розвинув питання про изоморфизме. Також вченої вважають основоположником біогеохімії. Згідно його уявленням, сукупність всіх живих організмів у біосфері постійно втягує матерію неорганічного походження у безперервний кругообіг. Цьому процесу сприяє трансформація сонячного випромінювання. Вернадський досліджував хімічний склад, а також поширеність рослинних і тваринних організмів. Подібні роботи велися для вивчення міграційних процесів хімічних елементів у товщі земної кори. Серед відкриттів Вернадського знаходиться і вказівку на існування організмів, які є концентраторами кальцію, кремнію, заліза і т. д.