Австро-Угорщина перед Першою світовою війною

В кінці XIX – початку XX ст. Австро-Угорська імперія мала значний економічний, політичний та військовий потенціал. Як відомо, початок століття характеризується напруженої міжнародної обстановки, центральне місце в якій належало Австро-Угорщини, остільки до її складу входили території Балканського півострова. А як відомо, Балкани – «порохова бочка» Європи. Перша світова війна почнеться саме тут. Її передумови та протиріччя зароджувалися не тільки в Німеччині, Британії, а за великим рахунком в Австро-Угорській імперії, якій судилося не тільки стати спільницею Троїстого Союзу, але і битися проти Російської імперії.

Внутрішньополітичне становище в імперії

Для кращого розуміння положення справ в Австро-Угорщині на початку XX століття спробуємо порівняти країни, що воювали в Першій світовій війні, з різних військово-політичних блоків. Мабуть, найбільш доречним буде порівняння Австро-Угорської та Російської імперій. Схожість обстановки дивовижна. Як і Російська імперія, Австро-Угорщина була великим континентальним державою, яка за рівнем свого розвитку нічим не поступалося (а за деякими аспектами і перевершувало) передовим країнам Європи. Австро-Угорщини, як і Росію, буквально роздирали внутрішні протиріччя, насамперед національні.

Національна боротьба

До складу Австро-Угорської монархії входило безліч національностей і народів. Боротьба цих невеликих націй (поляки, хорвати, румуни, серби, словаки, українці, чехи, словаки) за самовизначення, розширення адміністративних і культурних прав дуже потужно розгойдували стабільність імперії зсередини. Слід врахувати і той аспект, що Австро-Угорщина претендувала на унікальну структуру державного управління, яка базувалася на владі двох монархів. А це дуже ускладнювало внутрішньополітичне становище.

Зовнішня політика держави

Геополітичний інтерес імперії був зосереджений на Балканському півострові, на ці території претендувала й Росія. Їх населяли слов'янські народи, які на початку століття знаходилися під ярмом Османської імперії, одвічного ворога як Австро-Угорщині, так і Росії. Але зі справедливим розподілом Балкан обидві імперії були не згодні, тому конфлікт величезних держав заглиблювався з кожним роком, і поглиблювала його не одна лише Австро-Угорщина. Імперія і Росія роздмухували цей конфлікт в рівній мірі. Яблуком неминучого розбрату між державами стала Сербія. Зміцніле у двох Балканських війнах 1912-1913 рр. слов'янське королівство створювало для Австро-Угорщини серйозні проблеми, висловлюючи ідеї про незалежність. Такій політиці короля Сербії Петра Карагеоргиевича сприяла Росія, давній побратим сербського народу. Враховуючи такий стан справ, австро-угорський уряд міг розраховувати тільки на силовий варіант вирішення проблеми.

Армія та її структура

Зовнішньополітична завдання такого рівня складності була покладена на імперську і королівську армію Австро-Угорщини. Саме так називалися збройні сили імперії. Армія, як і вся держава, була неоднорідною. У ній були австрійці, угорці, хорвати, боснійці й представники інших народів, що перебувають у складі країни. Австро-угорські війська поділялися на чотири складові частини: імперська і королівська армія ландвер, боснійсько-герцеговинские війська, королівський угорський гонвед і імперські королівські війська. Всі вони, відповідно, мали органи військового та територіального управління. Територіальний аспект в армії породжував масу протиріч, так як уряду Австрії та Угорщини сприяли розвитку гонведа і ландверу і, навпаки, намагалися обійти інші частини війська. Багато недоліків і суперечностей було і в офіцерському корпусі. Військові академії виховували офіцерів в дусі старих, що вже віджили своє традицій. Військові бюрократизировались і були здатні проводити тільки маневри, а ніяк не бойові дії. Теоретичної, живий військової думки в армії не існувало. Та й взагалі, багато офіцери були налаштовані націоналістично і були затятими антимонархистами. Але говорити тільки про негативний стан австро-угорської армії не доводиться, безумовно, були і сильні сторони. Імперська і королівська армія відрізнялася особливо високою мобільністю. Невелика територія імперії і розвинена мережа залізниць дозволяли військам пересуватися швидше всіх армій континенту. Австро-Угорщина за технологічним показником оснащення армії поступалася тільки Німеччині. Промисловість держави, в силу своєї розвиненості, могла дозволити дуже гарне постачання армії, навіть у військових умовах. Але якщо б війна мала затяжний характер, всі переваги були б втрачені. У подібному становищі перебувало багато європейських держав, не виняток і Австро-Угорщина. Перша світова війна, яка ось-ось почнеться, розставить все по своїх місцях.

Імперія на початку ХХ століття

Таким чином, можемо констатувати той факт, що Австро-Угорська імперія на початку XX століття перебувала у кризі, як зовнішньому, так і внутрішньому. Австро-Угорщина в 19 столітті зміцнилася на карті Європи, але утримувати лідируючі позиції їй не вдавалося, що і призвело до зростання суперечностей в національному питанні, у збройних силах та геополітичних стратегіях.