Міста-привиди Росії: список з назвами і фото міст і дивовижні факти історії

Поселення, в яких колись вирувало життя, а зараз панує розруха, існують у кожній країні світу. Є міста-привиди і в Росії, список їх ви можете побачити в статті нижче. Жителі залишають свої домівки з різних причин: економічних, природних або ж унаслідок воєн. І міста вимирають, залишаючи в незайманому вигляді інфраструктуру і житлові будинки. Цікавлять вони в першу чергу соціологів, істориків, дослідників і просто цікавих людей. Які вони, міста-примари Росії?

Нефтегорск - знищений землетрусом

Нефтегорск - це поселення, яке розташувалося на півночі Сахалінської області. Спочатку він проектувався як селище для нафтовиків, які проживають тут вахтами. В кінці травня 1995 року тут стався потужний землетрус в Росії за минулий вік. Під руїнами будівель загинуло понад 2000 чоловік. Будинки заввишки до 5 поверхів розвалилися як карткові будиночки.


Після страшної події Нефтегорск не стали відновлювати, і зараз тут можна побачити лише зруйновані будинки і меморіал пам'яті про загиблих людей.

Курша-2 - селище, спаленный лісовою пожежею

Курша-2 - це робочий селище, розташований в лісах Рязанської області. У 30-х роках XX століття тут проживало і працювало близько 1000 осіб. У 1936 році в лісовому масиві виникла пожежа, і вогонь швидко підходив до поселення. Машиніст прибулого в Куршу-2 потяги з лісом запропонував евакуювати людей, проте диспетчер вирішила направити їх на порятунок заготовленої деревини. Вантаження лісу йшла до тих пір, поки вогонь не підійшов впритул. Тоді поїзд рушив, але міст уже горів Полум'я перекинулося на вантаж і людей. Загинуло майже все населення Курши-2 сам селище згорів дотла. Зараз на його місці стоїть лише хрест і меморіальна плита.

Покинуте місто-привид Росії - Кадыкчан

Кадыкчан - селище в Магаданській області, чия назва в перекладі з евенського мови звучить як "долина смерті". Назва виявилося пророчим. Раніше тут розташовувався один з "філій" сумнозвісного Гулагу. Утворений був у роки війни як робітниче селище - тут проходили роботи з видобутку вугілля з шахт Аркагалинского родовища. Містом-привидом Росії Кадыкчан став в 1996 році після вибуху в шахті. Загинуло 6 чоловік, а земля тут стала небезпечною. Влади "законсервували" поселення: шахту закрили, людей вивезли, будинки відключили від опалення та електроенергії, деякі будівлі спалили. До 2002 року в Кадыкчане проживало всього 875 чоловік, а до 2012 - всього один літній чоловік із собаками.

Иультин - вимерлий місто на Чукотці

Міста-привиди Росії (мертві міста) - це селища, спорожнілі не тільки з причини сталися на їхній території природних лих. Багато з них стають порожніми з економічних причин. Населення залишало цілі селища і міста з причини провальності ідеї "наздогнати і перегнати Америку". Вразливі міста не змогли витримати розпаду СРСР. Иультин - селище міського типу, що розташовувався на Чукотці. Ще в 1937 році на однойменній горі було знайдено велике поліметалічна родовище. У 1953 році тут був заснований і селище. Після розпаду СРСР підприємства, на яких трималося все поселення, - рудник і гірничо-збагачувальний комбінат - стали приносити лише збитки.
Невдовзі підприємства були повністю закриті, а населення починає покидати Иультин. Тут проживало понад 5 тисяч осіб. У 2000 році населення колишнього символу радянської індустріалізації дорівнювало нулю.

Військовий місто Бечевинка (Фінвал)

Бечевинка - це засекречена база підводних човнів радянського часу. Поселення відноситься до військових міст-примар Росії і має кілька назв. Спочатку бухта була лише якірною стоянкою для кораблів і місцем для базування військових судів. Але в кінці 60-х років XX століття було прийнято рішення збудувати на узбережжі базу для підводних човнів. Разом з будівництвом бази виникла і необхідність обґрунтування тут військового містечка. Так і з'явилася Бечевинка (Фінвал). Перші будівлі Бечевинки - це маленькі будиночки з панельних щитів, призначені для тимчасового проживання будівельників. Дуже швидко з'явилися і повноцінні житлові будинки, офіцерський штаб і казарми, котельня і гараж, камбуз. Пізніше тут організовано і продуктовий магазин, дитячий садок і школа. У 1996 році гарнізон був розформований. Підводні човни, які ще були справні, перевели в інші гарнізони, а жителі були відправлені в Петропавловськ-Камчатський на десантних кораблях. Бочки з пальним вивезти з бухти не вдалося і вони пролежали на березі кілька років. Потім вони були розстріляні з вертольота, а їх токсичний вміст залило узбережжі Бечевинской бухти. Сьогодні Фінвал - це місто-привид Росії, покинутий військовий об'єкт, пустельний і тихий.

Рукотворні катастрофи: Калязін і Мологів

До превеликий жаль, поява деяких міст-примар Росії - вина людини. Легковажне ставлення до природи та прагнення до індустріалізації зруйнували не одне село.

Найбільш відомий затоплене місто в нашій країні - Калязін (Тверська область). Перші згадки про це стародавньому місті відносяться до XII століття. При будівництві ГЕС на річці Волзі Калязин був фрагментарно затоплений. Вся історично значуща частина міста пішла під воду, в тому числі і Ніколо-Жабенский монастир. Сьогодні під час обміління Волги дзвіниця Нікольського собору видно з-під води. Це дуже неприємне видовище. Місто-привид центральної Росії - Калязин - зразок несумлінного ставлення людини до природи і пам'яток старовини. Мологів - місто, затоплений при будівництві Рибінського водосховища. Жителям міста, що починав свою історію в XII столітті, оголосили про прийдешнє переселення в 1936 році. Це переселення тривало 4 роки, а в 1947 році територія була повністю затоплена.

Заросла Стара Губаха

У 1721 році в одному з куточків Пермського краю було знайдено велике родовище вугілля. Трохи пізніше робітниками були створені знамениті на всю країну Губахинские копальні. Виріс поруч і селище, в 1941 році став містом. Але час йшов, запаси вугілля підійшли до кінця. Тоді робітники та їхні сім'ї стали залишати ці землі. Зараз Стара Губаха поглинена природою, тобто повністю заросла.
Схожа доля спіткала і ще одне місто-привид Росії, що знаходиться в Сахалінській області, - Колендо. У 60-х роках XX століття тут було знайдено запаси нафти. Колендинское родовище вирішили віддати в промислову розробку, а поруч звели містечко для нафтовиків і їх сімей. Тут проживало близько 2 тисяч осіб. У 90-х роках нафта почала підходити до кінця, а в 1995 році землетрус зруйнував Нефтегорск (про нього на початку статті). У 1996 році уряд прийняв рішення про вивезення людей з Колендо і закриття нафтового родовища. Так на карті Росії з'явився ще один мертвий місто.

Хальмер-Ю

Хальмер-Ю - це селище міського типу, колись перебував у Республіці Комі. У перекладі з ненецького мови назва звучить як "мертва річка", воно виявилося символічним. Історія поселення почалася так само, як і історія багатьох міст-примар Росії, фото яких ми можете бачити в цій статті. В 1943 році було виявлено родовище рідкісної породи вугілля, і тут виникло селище Хельмер-Ю. В 1993 році влада вирішили закрити шахти і селище, так як прибуток зменшилася. Рішення було несподіваним, людей виселяли з насиджених місць за допомогою загони Омону. Їх насильно саджали в потяги і доставляли у Воркуту. У 2005 році бомбардувальник ТУ-160 під час стратегічних навчань здійснив запуск трьох бойових ракет по колишньому Будинку культури селища. На борту перебував президент РФ Володимир Путін.

Трагічна доля селища Промисловий

Перша шахта в Республіці Комі поблизу майбутнього селища була закладена в 1948 році і отримала назву "Центральна". Другу шахту - "Промислову" відкривають у 1954 році. Першими поселенцями були ув'язнені, привезені сюди на виправні роботи, але потім з'являються і вільнонаймані робітники. У 1998 році сталася трагедія, яка зупинила історію селища Промисловий. Вибух забрав життя десятків людей, сотні були поранені. Число залишилися під завалами людей невідомо досі. Наслідки вибуху зробили неможливим і подальшу розробку місцевих шахт, тому було вирішено переселити людей в сусідні населені пункти. Раніше тут проживало близько 12 тисяч людей, сьогодні Промисловий - це покинуте місто на карті Росії.

Алыкель - загублений у тундрі

На березі мальовничого озера неподалік від Норильська розташоване селище, побудований для військових льотчиків - Алыкель. Поселення, хоч і невелика, мало і школу, і сад, і магазини, і пошту, і, звичайно, військову частину. Життя тут була складною, вічна мерзлота давала про себе знати. Багатоповерхові житлові будинки і адміністративні будівлі могли стояти лише на вбитих у промерзлу землю палях. Один з будинків якось почав просідати, для зупинки процесу були використані зміцнюють палі, але вони не принесли належного ефекту. По будинку пішли великі тріщини. В промерзлій землі неможливо і прокладати комунікації, тому всі труби в Алыкеле знаходилися прямо на поверхні землі. Холодну воду з таким трубах пустити було не можна, з цієї причини з крана з холодною водою текла вода гаряча, а з крану з гарячою - окріп. Коли СРСР розпався, Алыкель, як і багато міст (у тому числі знамениті міста-примари-технополіси центральної Росії) прийшов у відчай. Місцеву військову частину розформували, і жителям довелося виїхати в Норильськ і Кайеркан. Та ж історія сталася і з селищем Ювілейним Пермського краю. З 50-х років минулого століття тут вирувало життя, адже шахта приносила хороший дохід. Потім підприємство скоротили, люди почали виїжджати, а життя в селищі затихати. У 90-х роках Ювілейний перетворився на місто-привид.

Нове життя міст-примар

Міст з подібними історіями у нашій країні чимало. Вважається, що хоч один привид в будь-якому регіоні Росії, просто сьогодні це не висвітлюється широко. У статті ми розглянули історію найвідоміших міст-примар Росії, ось їх список:

Нефтегорск;

Курша-2;

Кадыкчан;

Хальмер-Ю;

Иультин;

Фінвал;

Мологів;

Калязін;

Промисловий;

Стара Губаха;

Алыкель;

Колендо.

Незважаючи на те, що з різних причин міста-примари покинуло все населення, гості до них приїжджають. Одні з покинутих поселень використовуються військовими як зручні полігони для тренувань. Зруйновані будинки і порожні вулиці - це чудові умови відтворення екстремальних умов без ризику залучення до них звичайних людей. Покинуті міста люблять і творчі люди: художники, фотографи, режисери. Тут вони можуть надихатися на нові ідеї або ж отримати вже готове полотно для творчості. Вважають цікавими такі місця й деякі звичайні туристи. Вони їдуть сюди за гострими відчуттями, містичними й страшними почуттями. Заїжджають сюди і мисливці за кольоровими металами.