"Ночувала хмаринка золота": короткий зміст. "Ночувала хмаринка золота", Анатолій Приставкін

Пропонуємо вам познайомитися з твором, який Анатолій Приставкін написав у 1987 році, прочитати її короткий зміст. "Ночувала хмаринка золота" - повість, про яку йде мова. Цей твір автобіографічний. За нього в 1988 році автор отримав Державну премію СРСР. Основні події цієї повісті описує короткий зміст. "Ночувала хмаринка золота" - твір, з яким, безумовно, варто познайомитися в оригіналі. У ньому піднімаються важливі проблеми, актуальні і сьогодні. Ви переконаєтеся в цьому, прочитавши короткий зміст.




"Ночувала хмаринка золота" починається наступним чином. Автор розповідає, що з дитбудинку передбачалося відправити двох старших хлопців на Кавказ. Однак вони раптом зникли. А ось двійнята Колька і Сашка Кузьміни (Кузьмениши по-детдомовскому) погодилися поїхати. Справа в тому, що звалився підкоп під хліборізку, зроблений ними за тиждень до цього. Хлопці мріяли поїсти досхочу хоч раз в житті, але не вийшло. Військових саперів викликали оглянути цей підкоп. Вони сказали, що без підготовки і техніки не можна прорити його, до того ж дітям. Проте на всяк випадок краще було зникнути з цього розореного війною Підмосков'я.

Прибуття на Кавказькі Води

Кавказькі Води - назва станції, куди вони прибули. Воно було написано на прибитої до телеграфного стовпа фанерці вугіллям. Саме на Кавказьких водах продовжується дія твору, який створив Анатолій Приставкін ("Ночувала хмаринка золота"). Короткий зміст знайомить читача лише в загальних рисах з цим місцем. Будівля вокзалу під час боїв, що проходили тут недавно, згоріло. За багатогодинний шлях, пророблений хлопцями від станції до станиці, в якій знаходилися безпритульні, жодного підвода, ні машини, ні подорожнього не попалося. Навкруги було порожньо Дозрівали поля. Хтось орав їх, засівав, сапав. Хто ж ці люди? Чому так глухо й пусто на настільки красивою землі?

Хлопці відвідують Регіну Петрівну, а потім відправляються в інтернат

Прибувши на місце, хлопці вирушили в гості до Регіні Петрівні - виховательці, з якою вони познайомилися в дорозі і яка їм дуже сподобалася. Потім вони попрямували в станицю. Виявилося, що люди в ній все-таки живуть, але потай: вони не виходять на вулицю, не сидять на призьбі. Не запалюють у хатах вночі вогнів. В інтернаті новину: Петро Онисимович, директор, домовився про роботу на консервному заводі. Туди і записала Кузьменишей Регіна Петрівна, хоча посилали, взагалі-то, тільки старших, учнів п'ятих-сьомих класів.

Несподівана зустріч

Регіна Петрівна також показала хлопцям старовинний чеченський ремінець і папаху, знайдені в підсобці. Вона віддала ремінець і відправила спати Кузьменишей, сама же сіла шити хлопцям зимові шапки з папахи. І Регіна Петрівна з твору "Ночувала хмаринка золота", короткий зміст з глав якого ми описуємо, не помітила, як безшумно відкинулася стулка вікна, а потім здалося в ньому чорне дуло.

Пожежа і робота на консервному заводі

Вночі сталася пожежа. Регіну Петрівну вранці відвезли кудись. А Сашка Кольку показав гільзу і безліч слідів кінських копит. Віра, весела шоферица, стала возити дітей на консервний завод. Там було добре: працювали переселенці, нічого не охороняли. Хлопці тут же набрали яблук, слив, груш, помідорів. "Блаженній" ікру дає тітка Зіна (баклажанну, але назва її Сашка забув). А одного разу тітка Ніна зізналася, що місцеві жителі бояться чеченців, яких відправили в Сибір. Можливо, деяким з них вдалося втекти, і вони заховалися в горах.

Відносини з переселенцями колоністів

Дуже напруженими стали відносини з переселенцями, що відзначає Приставкін ("Ночувала хмаринка золота"). Короткий зміст продовжується тим, що колоністи, вічно голодні, почали красти картоплю з городу, потім колгоспники спіймали на баштані одного колоніста. Петро Анісімов задумав провести концерт самодіяльності для колгоспу. Останнім номером показав фокуси Митек. Раптом поруч зацокали копита, почулися гортанні вигуки та іржання коні. Потім гримнуло, і запанувала тиша. Долинув крик з вулиці: "Підірвали машину! Будинок горить! Там Віра наша!"

Напад на колонію

На ранок з'ясувалося, що Регіна Петрівна повернулася. Вона запропонувала хлопцям вирушити разом на підсобне господарство. Хлопці зайнялися справою. Вони ходили по черзі до родничку, ганяли на луг стадо, мололи кукурудзу. Потім приїхав Дем'ян, одноногий чоловік, і Регіна Петрівна вдалося його переконати підкинути до колонії Кузьменишей, щоб отримати продукти. Хлопці заснули на возі. Прокинувшись в сутінках, вони спочатку не могли зрозуміти, де вони знаходяться. Чомусь Дем'ян сидів на землі, у нього було бліде обличчя. Помітивши їх, він сказав їм не шуміти. Виявилося, що колонія розорена. Кузьмениши пройшли на її територію. Двір колонії був завалений мотлохом, вибиті шибки, зірвані з петель двері. Людей немає. Тихо і страшно.

Смерть Сашка

Про що ж далі розповідає Приставкін ("Ночувала хмаринка золота")? Короткий зміст допоможе вам відповісти на це питання. Хлопці рвонули назад до Дем'яна. Вони йшли, обходячи просвіти, через кукурудзу. Дем'ян був попереду, і раптом він зник, стрибнувши раптово кудись убік. Сашка помчав за ним, лише дарений поясок блиснув. Колька, страждає проносом, присів. І ось збоку, над кукурудзою, здалася кінська морда. Хлопчик впав на землю. Він побачив, відкривши очі, копито прямо біля свого обличчя. Кінь раптом відскочила в бік. Колька біг, потім упав у яму, після чого провалився в безпам'ятство. Настав мирний блакитне ранок. Колька попрямував у село для того, щоб знайти Сашка з Дем'яном. Він побачив, що брат його стоїть, притулившись до паркана, в кінці вулиці. Колька побіг до нього. Однак на ходу його крок став сповільнюватися сам собою: щось дуже незвично стояв Сашко. Хлопчик завмер, підійшовши впритул. Виявилося, що брат його висів, а не стояв, нацепленний на вістря паркану під пахвами. З живота у хлопчика випирав пучок кукурудзи. В рот був засунуть ще один качан. По штанів нижче живота звисала Сашкова тельбух. Пізніше з'ясувалося, що на ньому немає срібного ремінця.

Алхузур і Колька

Колька через кілька годин притягнув візок. Він відвіз на станцію тіло брата і відправив його з складів: Сашка мріяв поїхати до гір. Як ви вже, певно, здогадуєтесь, наближається до фіналу твір "Ночувала хмаринка золота". Короткий зміст заключних подій наступне. На Миколку багато пізніше набрів свернувший з дороги солдатик. Хлопчик спав в обнімку з іншим хлопчиком, чеченцем по виду. Лише Алхузур і Колька знали, як вони тинялися між горами, в яких чеченці легко могли вбити російського хлопчика, і долиною, в якій вже чеченцю загрожувала небезпека, і як вони рятували від смерті один одного. Діти не дозволяли розлучати себе і називались братами - Колею і Сашею Кузьминими. Хлопців перевели з дитячої клініки Грозного в дитприйомника. Тут тримали безпритульних дітей перед тим, як відправити їх в різні дитбудинку і колонії. Цими подіями завершується короткий зміст. "Ночувала хмаринка золота" сьогодні входить у список літератури, рекомендований школярам Росії для позакласного читання. Тим не менш ознайомитися з повістю було б корисно не тільки дітям шкільного віку. Для широкого кола читачів призначене твір "Ночувала хмаринка золота". Короткий зміст цієї повісті було описано лише в загальних рисах, і, звернувшись до оригіналу, ви дізнаєтеся подробиці подій.