Біографія Лесі Українки: фото та цікаві факти

Світова література багата іменами письменників і поетів, чия творчість підкорила мільйони сердець. До їх числа відноситься ім'я великої української поетеси, відомої як на батьківщині, так і за її межами. Багато знайомі з її поезією. Але не всім відомо, наскільки цікавою і дивовижною є біографія Лесі Українки. Якою була її життя?

Торжество людського духу

Біографія Лесі Українки наповнена болем, любов'ю, стражданнями, низкою творчих шукань, які знайшли своє відображення в її неймовірно талановитих творах. Чи замислювався хто-небудь по-справжньому про трагізм її долі? Про те, що практично вся її життя пройшла з усвідомленням невиліковність хвороби, що тяжіє над крихким організмом?
Біографія Лесі Українки трагічна і дивовижна. Із-за туберкульозу кісток жінка все життя змушена була кульгати. Хвороба, причинявшая страждання їй самій, передчасно звела в могилу її коханого. Рідна мати свавільно втручалася в її творчість і особисте життя - дозволяла собі правити її тексти і ніколи не схвалювала її обранців. Важко повірити, що жінка, народжена крихкою, здатна винести всі ці тяготи і злигодні, що випали на її частку. І при цьому не тільки зберегти незломленим дух, але і звідки черпати сили і натхнення для створення прекрасних творів. Багато хто з них, як і сама біографія Лесі Українки, і сьогодні залишаються повчальними. Вони несуть величезний заряд оптимізму і незламності духу, вчать добру і правді.

Леся Українка: біографія української письменниці

Знайомлячись з біографією Лесі Українки, розумієш, що вона була створена для творчості. Все її оточення складали люди надзвичайно талановиті, освічені, творчі.
Найближча людина - рідна матір – була відомою українською поетесою і перекладачкою, яка творила під псевдонімом Олена Пчілка. Справжнє її ім'я було Ольга Косач. Псевдонім їй «подарував» інший відомий український письменник, Панас Мирний, в силу того, що був знайомий з її надзвичайною працьовитістю і плідністю творчості. Брат матері був відомим в Україні істориком і фольклористом, активним громадським діячем, який стояв біля витоків українського соціалізму. Його ім'я – Михайло Петрович Драгоманов. У домі часто бували в гостях видатні представники української інтелігенції. Спілкування з культурними і високоосвіченими людьми, безумовно, вплинуло на загальний розвиток дівчинки, на формування світогляду, а також на її становлення як майбутньої поетеси.

Де можна почитати про її життя?

Талановита і яскрава біографія Лесі Українки українською мовою міститься у шкільних підручниках і доступна до вивчення учнями україномовних шкіл. Поетеса міцно займає чільне місце у когорті кращих письменників і поетів України, вивчення творчості яких передбачено шкільною програмою. Учні російськомовних шкіл в Україні, поряд з російською та світовий, також вивчають і українську літературу. Їм пропонується для ознайомлення біографія Лесі Українки українською. До послуг всіх російськомовних жителів України, як і інших країн, охочих дізнатися про життя поетеси, російською мовою написано безліч посібників і монографій, а також публікацій у ЗМІ. Крім того, біографія Лесі Українки російською (як і на українському) є у відкритому доступі в інтернеті.
Її життєпис гідно уваги багатьох. Цінним є не тільки творчість поетеси, але і її незламна воля, прагнення жити і любити.

Коротка біографія Лесі Українки. Походження

Її справжнє ім'я – Лариса Петрівна Косач. Народилася 13 лютого (за новим стилем 25-го) 1871 р. в Новоград-Волинському в родині нащадків української дворянської старшини. Батьки майбутньої поетеси – вихідці з лівобережної України – оселилися на Волині влітку 1868 року. З Києва сім'я переїхала сюди на нове місце служби батька. Глава сімейства, Петро Антонович Косач, за освітою юрист, дворянин, активно займався громадською діяльністю. Свою службову кар'єру почав з чину колезького секретаря, деякий час служив предводителем дворянства в Ковельському повіті. З 1901-го - дійсний статський радник. Увекался літературою і живописом. В будинку регулярно збиралися художники, музиканти, письменники, влаштовувалися домашні концерти. Мати поетеси, Ольга Петрівна Косач (Драгоманова), родом з дрібнопомісних дворян, українська письменниця, публіцист, етнограф. Як вже говорилося, її псевдонім – Олена Пчілка. Активна учасниця жіночого руху, видавець алманаха «Перший вінок». Коротка біографія Лесі Українки на українському наведена у статті нижче (см. розділ "Про неї - на її рідній мові").

Найближче оточення

Братом її матері (рідним дядьком письменниці) був відомий публіцист, фольклорист і літературознавець, учений та громадський діяч Михайло Петрович Драгоманов. Потомствений дворянин, у свій час він служив приват-доцентом у Київському університеті, а потім професором університету в Софії (Болгарія). Співробітничав з Іваном Франком. Дядько зіграв провідну роль у формуванні поглядів племінниці: передав їй свої соціалістичні переконання, ідеали служіння батьківщині. Саме з його допомогою майбутня поетеса ґрунтовно вивчила кілька іноземних мов і змогла ознайомитися із зразками класичної світової літератури.
Тітка Лесі (так називали майбутню поетесу в сім'ї), Олена Антонівна Косач, була активною революціонеркою. У березні 1879 року за участь у замаху на одного з жандармських чинів вона була заслана до Сибіру на 5 років. На цю подію Леся відгукнулася своїм першим віршем «Надія» (1880).

Раннє дитинство

Вона була нерозлучна зі своїм старшим братом Михайлом. Разом вони отримували домашню освіту, займаючись з приватними вчителями. Читати Леся навчилася в 4 роки. Завдяки матері рано захопилася українським фольклором. З 1878 року починається її дружба з сестрою батька - тіткою Ялин, яка залишила помітний слід як в житті, так і в творчості поетеси. У цьому ж році сім'я переїжджає в село Колодяжне (Волинь), де батько, якого перевели на роботу в Луцьк, набуває землю. В наступному році заарештовують і засилають до Сибіру тітку, Олену Антонівну Косач. У 1880-му заарештовують і засилають чоловіка іншої тітки Олександри Антонівни Косач (Шимановської), яка разом з двома синами переїздить жити в сім'ю брата. Тітка Саша стала для Лесі першою вчителькою музики. Взимку 1881 року дівчинка отримала сильну застуду, внаслідок чого розвинулось тяжке захворювання, яке переслідувало її все життя. Почалися нестерпні болі в нозі, потім почали боліти руки. Лікарі діагностували спочатку ревматизм. Симптоми хвороби вдалося нейтралізувати за допомогою виписаних ними ліків. Але лише на час. Авто біографія Лесі Українки українською мовою містить об'явлення про те, чого їй коштувало протягом усього життя боротися з переслідує її болем і фізичними стражданнями. Тендітна дівчина володіла незламним характером і величезною силою духу. «Щоб не плакать, я сміялась», - пише вона. На російську ці слова перекладаються так: «Щоб не плакать, я сміялась».

Діагноз

Село Колодяжне стає постійним місцем проживання родини. Тут народжуються молодші брати і сестри (усього в родині виховувалося шестеро дітей). У 1883-му (Леся з братом Михайлом у цей час жили і навчалися в Києві) у неї діагностують туберкульоз кісток, оперують руку, в результаті чого їй довелося назавжди забути про кар'єру піаністки, про яку мріяла. Повертається в Колодяжне, де поправляє здоров'я і продовжує домашню освіту.

Юність

З допомогою матері вона вивчає європейські, у тому числі слов'янські мови. А також латинську та старогрецьку. Захоплюється живописом. Про рівні домашнього освіта Лариси Косач свідчить той факт, що у віці 19 років вона, грунтуючись на працях відомих вчених, склала для своїх сестер підручник з давньої історії українською мовою, який був опублікований багато років тому (в 1918 році) в Катеринославі. Вона багато перекладає на українську (твори Р. Гейне, А. Міцкевича, Гомера, Ст. Гюго, Н. Гоголя та ін). І це при тому, що хвороба постійно давала про себе знати. Але мати виховувала Лесю сильною людиною, який не має права піддаватися слабкості і надмірно виражати свої почуття.

Початок творчості

І все ж головне, чим багата біографія Лесі Українки - твори поетеси. У 1884-му вона починає активно писати (російською мовою). Її ранні вірші – «Сафо», «Конвалія», «Літо червоне прийшов» та ін. - публікує львівський журнал «Зоря».

Короткий огляд написаних творів

З часом вона стане автором творів найрізноманітніших жанрів у публіцистиці, поезії, прозі, драмі. Багато буде працювати в області фольклору - з її голосу запишуть понад 200 народних мелодій. Стане активним учасником національного руху. Свою популярність Леся Українка отримає завдяки створенню: 1) віршованих збірок:

1893–й: «На крилах пісень»;

1899–й: «Думи і мрії»;

1902–й: «Відгуки»;

2) поем:

1893–й: «Стара казка»;

1903–й: «Одне слово»;

3) драм:

1913–й: «Бояриня»;

1907–й: «Кассандра»;

1905–й: « В катакомбах»;

1911–й: «Лісова пісня» та ін

Але це буде потім. А поки

Зрілість

Починаючи з 1891-го вона подорожує по Галичині, Буковині, знайомиться з багатьма видатними діячами західноукраїнської культури: Ст. Стефаником, І. Франка, А. Маковеєм, О. Кобилянської, Н. Кобринської. Протягом року (1894-1895) проживає у дядька Михайла Драгоманова в Софії. Важка хвороба примушує її лікуватися на курортах в Єгипті, Німеччині, Італії, Австро-Угорщини. Неодноразово поетеса побувала на Кавказі, в Одесі, в Криму. Подорожі збагатили її враження та розширили кругозір. Навесні 1907 року разом з нареченим Климентієм Квіткою вона відвідує Алупку, Ялту, Севастополь. У серпні цього року вони офіційно оформлюють шлюб. Деякий час проживають в Києві, потім переселяються у Крим, де Квітці вдається отримати посаду в суді.

Останні роки

Її хвороба невблаганно прогресувала. Загострився туберкульоз кісток, до нього додалося невиліковне захворювання нирок. Вона знаходила в собі сили для творчості, перемагаючи тяжкі страждання і біль. Разом з чоловіком збирала фольклор, обробляла власні драми. Під час лікування на Кавказі були створені драма-феєрія «Лісова пісня», драматична поема «Оргія», ліро-епічний триптих, присвячений Іванові Франку. Дізнавшись про загострення хвороби дочки, в Грузії приїжджає мати, яка записує під її диктовку останню, решту недописаної драму - «На берегах Александрії». Велика українська поетеса померла 19 липня (1 серпня) 1913 року в грузинському місті Сурамі. Їй виповнилося 42 роки. Похована в Києві на Байковому кладовищі.

Про неї - її рідною мовою

Біографія Лесі Українки українською, яку ми наводимо у статті, коротко передає вже викладені відомості про її життя. Рідна мова поетеси дозволить пройнятися її духом і краще зрозуміти її внутрішній світ: «Леся Українка – псевдонім видатної української письменниці, поетеси, перекладача, культурного діяча. Справжнє ім'я – Лариса Петрівна Косач. Народилася 25 лютого 1871 року в місті Новограді-Волинському у дворянській родині. Мати поетеси була відомою письменницею, що творила під псевдонімом - Олена Пчілка. Батько був високоосвіченим поміщиком. Дядько Лесі – відомий вчений, історик Михайло Драгоманов. У домі Косачів нерідко збиралися цікаві, освічені гості, влаштовувалися домашні концерти і свята, учасником яких ставали діти. Леся навчалася у приватних вчителів. У 6 років вміла вже добре вишивати. 1881-го тяжко захворіла на туберкульоз кісток. Через стан здоров'я я змушена повернутися з Києва, де навчалася разом із братом у приватних вчителів, до Колодяжного (рідний маєток на Волині). З допомогою матері вивчає іноземні мови (французьку, німецьку та інші). У 1884 розпочинається її активна діяльність як поетеси. Львівське видавництво «Зоря» друкує перші вірші: «Конвалія», Сафо» та інші. 1885 виходить її український переклад творів Миколи Гоголя. Надалі вона багато перекладала: Гомера, Гейне, Міцкевича, Гюго. У 19 років створила підручник історії для своїх сестер. З 1891-го багато мандрує Галичиною, країнами Європи, відвідує Грузію, Італію, Єгипет. Знайомиться з відомими діячами світової та української культури. Деякий годину проживає в Софії у дядька. Часто ці подорожі вимушені станом здоров'я письменниці. Альо смороду ще й надзвичайно розширюють її кругозір та надихають на творчість. Її поезія - чарівні збірки віршів: «Відгуки», Осіння казка», «На крилах пісень», «Пісні про волю», драматична поема «Касандра», драма–феєрія «Лісова пісня» та інші – просякнуті любов'ю до свого народу та його історії, закликом виборювати кращу долю. У серпні вона побирається з Климентієм Квіткою, який її щиро кохав. Молоді проживають в Криму. За підозрою у неблагонадійності рік по тому на квартирі здійснюється жандармський обшук, вилучаються книжки. Останні роки життя Лесі Укрїнки проходять у подорожах та лікуванні. Вона відвідує Ялту, Батумі, Тбілісі, Київ, Одесу, Євпаторію, їздить на консультації до Берліну, лікується у Єгипті. Померла поетеса 19 липня 1913 року у віці 42 років у місті Сурамі (Грузія)».

Її девіз

Лейтмотивом творчості і девізом усього життя Лесі Українки можна вважати її слова: «Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть думи сумні!»

Її біографія цікава і дивна

Читачі, захоплені творчістю письменника або поета, ознайомившись з офіційною біографією, хочуть дізнатися його ближче, розшукують в життєписах деталі, в яких їх кумир постав би яскравіше, багатогранніше. Ось деякі цікаві факти з біографії Лесі Українки. Як стверджують знавці її життя і творчості, поетеса дуже любила «куховарити». Вона варила влітку полуничне і вишневе варення. А як-то раз привезла і посадила два кущі кизилу. Вони і понині плодоносять. Але варення з їх ягід варять тепер співробітники музею у селі Колодяжне. За спогадами близьких, в хвилини просветленья, коли відпускала хвороба, вона пекла чудові лимонні мазурки. Бували болісні затяжні, у кілька місяців, періоди, коли Леся через хворобу не могла навіть встати з ліжка. Але вона не падала духом, занурювалась у творчість, розвивала свій талант. Її стосунки з чоловіками – яскраві, щирі і дивно красиві – заслуговують окремої книги. Її першою справжньою любов'ю, яка наздогнала Лесю в 15-річному віці, був Максим Славінський (18-ти років). Ця любов знайшла відображення в її творчості, але стосунки не були тривалими. Болючу рану в її серце залишив у 1897 році Нестор Гамбарашвили, молодий грузинський студент, який квартирував у Косачів. Вони навчали один одного мов: вона його – французькому, він її – грузинському. Коли Нестор одружився на іншій, відчаю Лесі не було меж. Через 45 років колишній коханий оплакував на її могилі свою любов. Сергій Мержинський – чоловік, який залишив в її житті найглибший слід. Вони познайомилися на курорті і швидко знайшли спільну мову, незважаючи на те, що Леся тоді відчувала такі пекельні болі, що іноді була змушена падати на лаву й довго сидіти нерухомо. Вона не могла відповісти йому взаємністю, оскільки щиро вважала, що з-за своєї хвороби буде в тягар коханому. Він змирився з тим, що залишиться їй тільки одним. Але хвороба вбила Мержинського. Сама тяжкохвора, Леся шукає кошти, щоб вилікувати улюбленого, чергує біля його ліжка вдень і вночі. Але важка форма туберкульозу прогресує, і Сергій помирає у неї на руках. Леся назавжди збереже до нього любов. Відтепер вона носить тільки чорні одягу. Через шість років на літературних читаннях вона знайомиться з Климентом Квіткою, відомим музикантом і фольклористом. В її серці продовжував жити Мержинський, але вона приймає пропозицію Квітки. Їх шлюб триває шість років і закінчується смертю поетеси. Кажуть, що Климент настільки любив Лесю, що час від часу продавав майно, пожитки, щоб на виручені гроші забезпечити їй лікування. Він так і не зміг пробачити раннього відходу дружини. Після її смерті Квітка прожив ще сорок років, страждаючи і дорікаючи її за те, що вона залишила його. Біографія Лесі Українки (як і її творчість) – яскрава, талановита, незабутня. Низка захоплень і страждань, поетичного натхнення й боротьби з хворобою, творчих звершень і душевних розчарувань, високих духовних досягнень і любовних втрат. Одна з кращих поетів та письменників України, вона запам'яталася не лише своїми геніальними творами, але й своєю незламною бажанням по-справжньому жити і любити.