Млин для зерна своїми руками: детальна інструкція зі збирання

Як самостійно виготовити компактний та продуктивний домашній млин «Малютка» для борошна та комбікорму.

Сучасні побутові млини для помелу зерна вдома — це практичні пристрої, які дозволяють без зайвих зусиль отримати якісне борошно з різних видів круп. Завдяки продуманим інженерним рішенням робота з такими агрегатами на кухні стає приємною та легкою. Вони з'явилися на ринку порівняно нещодавно, але вже встигли здобути велику популярність.

Звісно, у продажу є й потужні промислові млини, проте їх використовують переважно на великих борошномельних підприємствах і фермерських господарствах, а ціна таких агрегатів є дуже високою.

Замість купівлі дорогого фабричного пристрою, ви можете виготовити домашній млин самостійно. Це дозволить отримати борошно будь-якого помелу залежно від налаштувань і суттєво заощадить сімейний бюджет. Однак для роботи знадобляться певні навички токарної та свердлильної справи.

Легендарний млин «Малютка»

Найпопулярнішою саморобною моделлю є млин «Малютка», розроблений інженерами з Удмуртії. З його допомогою можна не лише подрібнювати зерно на крупу, а й виготовляти повноцінний комбікорм чи борошно з кукурудзи, гречки, пшениці та інших культур. Такий електричний помічник стане незамінним у приватному господарстві, де утримують домашніх тварин чи птицю.

Попри компактні розміри, продуктивність «Малютки» вражає: всього за 3 хвилини вона здатна переробити повне відро пшениці, а відро кукурудзи — за 5 хвилин.

Технічні характеристики пристрою:

• Розміри корпусу (без бункера і патрубка): 320 х 160 х 170 мм;
• Тип помелу: дрібний та крупний (регульований);
• Потужність двигуна: всього 180 Вт (низьке споживання енергії);
• Особливість: наявність реверсивного роторного двигуна;
• Вага конструкції: близько 15 кг.

Найвідповідальніше завдання під час збирання, від якого залежить міцність та ефективність агрегату, — це правильне підготування та стикування ротора і статора.

Схема пристрою та необхідні деталі

Перед початком монтажу підготуйте всі комплектуючі за списком:

• Електродвигун: підійде мотор від старої пральної машини, оскільки велика потужність тут не потрібна;
• Елементи кріплення двигуна: 12 болтів М6 із пружинними шайбами (гроверами);
• Опора для мотора: два сталеві кутники розміром 45 х 45 мм;
• Основа пристрою (станина): плита з листової сталі товщиною 6–8 мм;
• Шпильки з гайками для стягування конструкції;
• Компоненти робочої камери: статор, ротор та кришка підшипникового вузла;
• Підшипники: два радіальні підшипники № 203 та дистанційне кільце товщиною 0,5 мм;
• Завантажувальний короб (бункер) та вихідний патрубок;
• Захисна кришка з листового заліза товщиною 3 мм і гвинти для її фіксації.

Процес виготовлення та обробки ротора

Конструкція млина має уніфіковану схему, тому її збирання вважається нескладним. Якщо у вас немає можливості виточити головні деталі самостійно, їхні креслення можна замовити у професійного токаря.

Якщо ви виготовляєте ротор власноруч, дотримуйтеся такої технології:

1. Валом для ротора слугує сталевий кругляк або поковка зі сталі марки М 45 (довжина — 90 мм, діаметр — 120 мм).
2. У колі діаметром 105 мм на однаковій відстані висвердлюють отвори радіусом 5 мм.
3. Зовнішній шар заготовки обточують на верстаті так, щоб діаметр проточки зменшився до 104,5 мм, а робочі зубці стали відкритими.

Важливо: Загартування металу
Готовий ротор необхідно загартувати. Для цього його нагрівають у печі до температури 800 °C, після чого швидко занурюють у контейнер з олією. Охолоджувати деталь у воді не можна — на металі з'являться тріщини. Після цього виконують відпуск: повторно нагрівають ротор до 400 °C і залишають холонути за кімнатної температури. Правильність загартування перевіряють напилком по ріжучому краю зубця — він має ковзати, не залишаючи слідів.

Ротор обертається на двох підшипниках, що збільшує жорсткість вузла. Між ними на валу встановлюють дистанційне кільце товщиною 0,5 мм, яке забезпечує потрібний натяг та полегшує майбутній демонтаж.

Виготовлення статора та станини

Робота над статором вимагає максимальної точності. Спочатку заготовку обточують на токарному верстаті із технологічним припуском, висвердлюючи по центру отвір на 70 мм. Далі роблять розмітку кола діаметром 105 мм і згідно з кресленням наносять точки майбутніх прорізів. Отвори свердлять у вигляді глухих пазів завглибшки близько 26 мм.

Після цього на верстаті знімають припуск, розточують робочу камеру до 105 мм, перевертають заготовку і виточують посадкові місця під підшипники. Готовий статор піддають такій самій термічній обробці (загартуванню), як і ротор.

Станина (основа) виготовляється зі сталевого листа товщиною 6–8 мм. До неї за допомогою гвинтів М6 кріпиться статор, а також вихідний патрубок.

Бункер, патрубок та регулювання помелу

Вихідний патрубок роблять із тонкостінної труби діаметром 28 мм (круглої або квадратної форми). Завантажувальний короб (бункер) згинають із міцного покрівельного заліза, спаюють шви та фіксують на статорі двома болтами М6.

Головний секрет регулювання помелу: робоча камера статора розділена на дві частини, які відрізняються кількістю та розміром виступів. Якщо ротор обертається в один бік, працює перша половина камери (наприклад, для крупного помелу). Якщо змінити напрямок обертання двигуна (реверс), підключається друга половина камери — для дрібного борошна.

Електричне підключення та перший запуск

Для стабільної роботи пристрою знадобиться проста електрична схема. Електродвигун, робочий конденсатор ємністю 38 мкФ, запобіжник та тумблер перемикання монтують на спеціальній діелектричній пластині. Зміна напрямку обертання вала (реверс) реалізується саме через перемикання контактів конденсатора.

Вали двигуна та ротора з'єднують за допомогою жорсткої муфти, вирівнюючи їх строго по одній осі. Перед першим пуском млин обов'язково надійно фіксують на міцному столі або табуреті, щоб уникнути падіння від вібрації. Після перевірки плавності ходу ротора в бункер засипають першу порцію зерна, підставляють ємність під патрубок і розпочинають домашній помел.