Смаковий аналізатор: будова і функції

Інформація, що надходить із зовнішнього світу, що сприймається нашими органами чуття. Завдяки їх селективної роботі людський організм здатний адекватно реагувати на всі зміни навколишнього середовища. Кінцевим результатом функціонування органів почуттів, а саме слуху, зору, нюху, смаку, тактильної чутливості та вестибулярного апарату є виникнення відчуттів і розпізнавання подразників. Великий російський фізіолог В. П. Павлов встановив, що у формуванні відчуттів беруть участь коркові центри головного мозку, до яких по доцентровим нервах збудження надходить від рецепторів нервових закінчень. Системи, що складаються з ділянок кори головного мозку і провідних шляхів – нервів і рецепторів, він назвав аналізаторами, або сенсорними системами. Смаковий аналізатор, будова і функції якого визначені його анатомо-морфологічними особливостями, буде вивчено в даній статті.

Механізм виникнення смакових відчуттів

Практично всі речовини, використовувані нами в якості їжі, мають смак. У фізіології розрізняють 4 основних смаки: солодкий, гіркий, кислий і солоний, сприйняття і диференціацію яких здійснює смаковий аналізатор. Смак можна пояснити, як сприйняття молекул хімічних речовин, що входять до складу їжі, рецепторами, розташованими в порожнині рота і на мові. Щоб зрозуміти, яку функцію виконує смаковий аналізатор, звернемося до вивчення його будови. Отже, розглянемо як виглядає ця зона нашого організму.

Відділи смакового аналізатора

В нашому тілі є особливі системи, які відповідають за слух, зір, нюх, тактильні відчуття. Смаковий аналізатор, будова і функції якого ми вивчаємо, складається з трьох частин. Перша називається периферичної, або рецепторної. Вона безпосередньо сприймає подразники зовнішнього середовища, які викликають у нервових закінченнях слабкі струми, що трансформуються в біоелектричні імпульси.
Вони передаються у другій відділ смакового аналізатора – провідникової. Він представлений аферентні нервом. По ньому збудження надходить в коркову частина смакового аналізатора, що є певним ділянкою головного мозку, в якому і відбувається формування смакових відчуттів.

Особливості периферичного відділу

Смаковий аналізатор, як було сказано раніше, складається з трьох частин. Розглянемо більш докладно рецепторний, або периферичний відділ. Він представлений хеморецепторами, що сприймають подразники у вигляді різних хімічних сполук, і розпізнає їх за силою, якістю (модальності) та інтенсивності. Хеморецептори-входять до складу смакових нирок, або цибулин, якими усіяні порожнину рота і язик. Нервові закінчення, чутливі до солоного смаку, знаходяться на кінчику язика і по його краях, до гіркого – на корені язика, до солодкого – на кінчику, до кислого – по краях. Сама смакова брунька не виходить безпосередньо на поверхню слизової оболонки язика, а має зв'язок з нею через смакову пору. Кожен хеморецептор містить від 40 до 50 ворсинок. Речовини, що входять до складу їжі, контактують і дратують їх, внаслідок чого в периферичному відділі смакової сенсорної системи виникає процес роздратування, що переходить у збудження. З віком у людей поріг смакової чутливості підвищується, тобто здатність до розпізнавання різноманітних смакових відтінків згасає.
У тварин чутливість смакового аналізатора з віком практично не змінюється, більш того, зв'язок між смакової і нюхової системами у них виражена набагато більше. Наприклад, у кішок смакові рецептори (трубочки Якобсона) одночасно є також і нюховими нервовими закінченнями, що сприяє більш тонкого розрізнення якості їжі.

Як функціонує провідникова частина

Продовжуючи вивчати розділи смакового аналізатора, розглянемо, яким чином нервові імпульси з хеморецепторів можуть досягти головного мозку. Для цього існує провідникова частина. Вона представлена волокнами одиночного шляху. У нього входять кілька нервів: лицьового, язикоглоткового, блукаючий і мовний. Саме по ним нервові імпульси надходять у стовбурову частину головного мозку, довгастий мозок і міст, а з них – до зорових горбів (таламусу) і, нарешті, в скроневу частку кори головного мозку. Пошкодження провідникової частини смакового аналізатора, наприклад, в результаті парезу лицьового нерва призводить до часткової втрати смакової чутливості. При хірургічних втручаннях, наприклад, при операціях на лицьовому відділі черепа знижується провідність нервових імпульсів по нервах одиночного шляху, особливо блуждающему і особовим, що також веде до зниження смакової чутливості.

Кірковий відділ смакової сенсорної системи

Коркова частина будь-якого з існуючих аналізаторів обов'язково представлена відповідною ділянкою центральної нервової системи, що знаходяться в корі головного мозку. У ній здійснюються головні функції смакового аналізатора – сприйняття і відмінність смакових відчуттів. Збудження по доцентровим нервах надходить в скроневу частку кори головного мозку, де й відбувається остаточна диференціація солоного, гіркого, солодкого і кислого смаку їжі.

Взаємозв'язок будови і функцій смакового аналізатора

Усі три відділи смакової сенсорної системи нерозривно пов'язані між собою. Пошкодження будь-якої з цих частин (рецепторної, провідникової або корковою) або їх зв'язків між собою веде до втрати здатності до сприйняття і розрізнення смакових відчуттів. Анатомічна будова смакового аналізатора обумовлює специфічність відчуттів смаку, які виникають завдяки подразнення хеморецепторів смакових цибулин.

Апетит. Як він виникає?

Емоційно-фізіологічну потребу в прийомі їжі і ті позитивні відчуття, які виникають перед її споживанням і в процесі їжі, прийнято називати апетитом. У його формуванні, крім органу зору беруть участь смакової і нюховий аналізатори. Запах, вигляд їжі і, звичайно ж, її смак є умовними подразниками, що викликають у нервових закінченнях смакових нирок процес збудження. Він надходить до центру травлення, розташований в довгастому мозку, а також структури лімбічної системи і таламуса.

Механізм розпізнавання смакових відчуттів

Як було встановлено вченими-фізіологами, в хеморецепторах мови збудження виникає в результаті харчових, нюхових і зорових подразників (смак, зовнішній вигляд і запах їжі). Розпізнавання різних видів смаку (гіркого, солодкого, кислого, солоного) та їх відтінків здійснюється завдяки аналітико-синтетичної діяльності вищого відділу головного мозку – кори великих півкуль. В її скроневій частці і знаходиться смакової центр. Різні патології і травми, яким піддається смаковий аналізатор, призводять до агевзии – часткової або повної втрати смакових відчуттів. Вона може виникнути й у здорової людини в результаті вірусних захворювань верхніх дихальних шляхів (ринітів, синуситів), при яких спостерігається набряклість слизової носоглотки. Гіпертермія (висока температура при запальних процесах в організмі) також знижує чутливість хеморецепторів.

Сенсорний аналіз їжі

Хоча будова смакового аналізатора у всіх людей однаково, у деяких з нас, внаслідок, перш за все, генетичних особливостей, він має низький поріг чутливості. В результаті спостерігається підвищена здатність до розрізнення більшої кількості харчових відтінків і ароматів. Смаковий аналізатор, а також нюховий у таких людей, званих дегустаторами, може диференціювати за смаком і запахом, наприклад, від 200 до 450 видів чаю. Більшість з нас використовують смакову сенсорну систему перш за все для аналізу смакових якостей продуктів харчування, таким чином задовольняючи свою потребу свіжої та якісної їжі, необхідної для нормальної роботи шлунково-кишкового тракту. Смакова чутливість хеморецепторів може змінюватися. Так, вона підвищується в період вагітності (симптоми токсикозу), під час годування грудьми, у стані стресу. У звичайних умовах смакові відчуття можна посилити, наприклад, підігріванням їжі до 30-40 °С. Цей прийом використовується в процесі оцінювання смаку страв і напоїв. Наприклад, вино і пиво перед дегустацією обов'язково підігрівають. У даній статті були розглянуті будова та функції смакового аналізатора. Також була вивчена його роль у сприйнятті і диференціації подразників зовнішнього середовища.