Соціалістична індустріалізація увійшла в історію країни як процес створення в ній сучасної промисловості і формування технічно оснащеного суспільства. За винятком військових років і періоду післявоєнної відбудови господарства він охоплює відрізок часу з кінця двадцятих років і до початку шістдесятих, але основна його навантаження лягло на перші п'ятирічки.
Необхідність модернізації промисловості
Мета індустріалізації полягала у подоланні відставання, викликаної нездатністю Непу забезпечити необхідний рівень технічного оснащення народного господарства. Якщо в таких галузях, як легка промисловість, торгівля і сфера послуг, спостерігався певний прогрес, то розвивати в ті роки важку промисловість на базі приватного капіталу не представлялося можливим. Причини індустріалізації включали в себе і необхідність створення військово-промислового комплексу.
План першої п'ятирічки
Для вирішення поставлених завдань під керівництвом Сталіна був розроблений п'ятирічний план розвитку народного господарства (1928-1932 рр.), прийнятий у квітні 1929 року на засіданні чергової партконференції. Завдання, поставлені перед працівниками всіх галузей, в більшості своїй перевищували реальні можливості виконавців. Однак цей документ мав силу наказу, відданого у воєнний час, і не підлягав обговоренню.

Згідно з першим п'ятирічним планом, передбачалося підвищити випуск промислової продукції на 185%, а у важкому машинобудуванні досягти зростання виробництва на 225%. Для забезпечення цих показників планується досягти підвищення продуктивності праці на 115%. Успішна реалізація плану, на думку розробників, повинна була привести до підвищення середньої заробітної плати у виробничому секторі на 70%, а доходи трудівників сільського господарства збільшити на 68%. Щоб в достатньому обсязі забезпечити державу продуктами харчування, план передбачав залучення в колективні господарства майже 20% селян.
Промисловий хаос, породжений штурмівщиною
Вже в ході виконання намічених планів були суттєво скорочені терміни будівництва більшості великих промислових підприємств, а обсяги поставок продукції сільського господарства збільшені. Це робилося без будь-яких технічних обґрунтувань. Розрахунок в основному будувався на загальному ентузіазмі, підігрітому широкомасштабної пропагандистської кампанією. Одним із гасел тих років був заклик виконати п'ятирічку за чотири роки.
Особливості індустріалізації тих років полягали у форсованому промисловому будівництві. Відомо, що при скороченні термінів п'ятирічки планові завдання зросли майже вдвічі, щорічний приріст виробництва сягав 30%. Відповідно, були збільшені і плани колективізації. Подібна штурмівщина неминуче породжувала хаос, при якому одні галузі не встигали у своєму розвитку за іншими, часом суміжними їм. Це виключало будь-яку можливість планомірного розвитку господарства.
Підсумки п'ятирічного шляху
За період першої п'ятирічки мета індустріалізації в повному обсязі не була досягнута. По багатьом галузям промисловості реальні показники багато в чому не дотягували до намічених обсягів. Особливо це торкнулося видобутку енергоресурсів, а також виробництва сталі і чавуну. Але, тим не менш, були досягнуті значні успіхи в створенні військово-промислового комплексу і всієї супутньої йому інфраструктури.
Другий етап індустріалізації
У 1934 році був прийнятий план другої п'ятирічки. Мета індустріалізації країни в цей період полягала у налагодженні роботи підприємств, побудованих протягом попередніх п'яти років, а також у повсюдному усунення результатів хаосу, що виник у промисловості із-за встановлення технічно необґрунтованих високих темпів розвитку. При складанні плану були значною мірою враховані недоліки минулих років. У більшому обсязі передбачалося фінансування виробництва, а також приділяли значну увагу проблемам, пов'язаним із середньотехнічною і вищою освітою. Їх рішення було необхідно для забезпечення народного господарства достатньою кількістю кваліфікованих фахівців.
Пропагандистські кампанії в роки п'ятирічок
Вже в ці роки підсумки індустріалізації країни не сповільнили позначитися. У містах, а почасти і в сільській місцевості помітно покращилося постачання. Більшою мірою задовольнялася потреба населення в товарах народного споживання. Масштаби цих успіхів в значній мірі роздувалися, що проводиться в країні широкомасштабної агітаційною кампанією, приписывавшей всі заслуги виключно комуністичної партії та її керівнику Сталіну.

Незважаючи на те, що за роки індустріалізації проводилося повсюдне впровадження передової техніки, у багатьох галузях виробництва ще переважала ручна праця, і там, де досягти зростання продуктивності праці технологічним шляхом не вдавалося, використовувались пропагандистські методи. Прикладом цьому може служити розгорнуте в ті роки знамените стаханівський рух. Гонка за рекордними виробками призводила до того, що окремі ударники, до подвигів яких готувалося все підприємство, отримували нагороди і премії, а іншим лише збільшували норми, закликали при цьому рівнятись на передовиків.
Підсумки перших п'ятирічок
У 1937 році Сталін оголосив про те, що мета індустріалізації в основному досягнута, і соціалізм побудований. Численні ж збої у виробництві пояснювалися виключно підступами ворогів народу, проти яких був встановлений жорстокий терор. Коли через рік завершилася друга п'ятирічка, то в якості її найбільш важливих результатів наводилися свідчення про зростання виробництва чавуну в два з половиною рази, сталі - в три рази, а автомобілів - вісім. Якщо у двадцяті роки країна була суто аграрною, то по завершенні другої п'ятирічки стала індустріально-аграрною. Між цими двома етапами лежать роки воістину титанічної праці всього народу. У післявоєнний період СРСР став потужною індустріальною державою. Прийнято вважати, що соціалістична індустріалізація була завершена до початку шістдесятих років. В цей час велика частина населення країни жила в містах і була зайнята у промисловому виробництві.

За роки індустріалізації з'явилися нові галузі, такі як автомобілебудування, авіабудування, хімічна та електротехнічна промисловості. Але найважливіше полягало в тому, що держава навчилася самостійно виробляти все необхідне для своїх потреб. Якщо раніше обладнання для виробництва тієї або іншої продукції ввозилося з-за кордону, то тепер потреба в ньому забезпечувалася власною промисловістю.