У 1835 році Гоголь за порадою Пушкіна задумав написати грандіозне художній твір про Росію. Через шість років книга була видана і мала назву «Мертві душі». У ній в алегоричній формі був зображений весь народ зі своїми тривогами і сподіваннями. Герой цієї книги – підприємець-авантюрист, людина нової формації. Але все ж образ Росії в поемі «Мертві душі» став головним.
Незакінчений роман
Книга стала найзначнішим твором Гоголя. У ньому він відбив всі сторони російського життя. Але, згідно з деякими відомостями, геніальний роман так і не був завершений. Написання його довелося на період творчої кризи. Згідно з задумом письменника, продовження не повинно мати сатиричного підтексту. У ньому Гоголь планував зобразити ідеальну картину російського життя. Але задумам письменника не судилося здійснитися. Та ідеальний образ Росії в поемі «Мертві душі» так і не зміг побачити читач.
Образи в романі
Метою твору стало відображення пороків російського суспільства. І створити непривабливий образ Росії в поемі «Мертві душі» Гоголь вирішив з допомогою зображення типових представників того часу. Узагальнюючими образами стали і мрійливий пусте Манілов, і скупердяйка Коробочка, і бешкетник-гуляка Ноздрев, і похмурий Собакевич. Нарешті, одним з найпоширеніших типів російських поміщиків був патологічно жадібний Плюшкін. Всі ці персонажі стали елементами, без яких неможливо уявити повний образ Росії в поемі «Мертві душі».
Пережитки минулого
Варто тільки уважніше поглянути на героїв гоголівської поеми, і стає ясно, що всі вони являють собою колись позитивних персонажів. Закостенілість в суспільстві і простий у соціальному житті сприяли деградації цих особистостей. Аморальність і неуцтво призвели до того, що ощадливість Плюшкіна перетворилася в скнарість, що межує з божевіллям, хазяйновитість Коробочки – в непрохідну дурість. В образі Собакевича присутні риси богатиря, які під впливом невпинне накопичення перетворилися в підозрілість і грубість. Манілов являє собою добродушного романтика, безвідповідальність якого, втім, перетворила його до пустого, безглуздого людини. Та й героїчна вдача Ноздрева була спотворена в атмосфері сірого неосвіченого існування. У романі він зображений безсовісним брехуном, неробою і хамом. Всі ці персонажі представляють собою неживий образ Росії в «Мертвих душах». Але вони не стали негативними героями у творі Гоголя. Вони є деградировавшими особистостями, колишніми колись позитивними. Повернути в це колишнє якість могли б їх лише кардинальні зміни в соціальному житті Росії.

Чичиков і Росія
В «Мертвих душах» немає головних героїв. Хоча роман і оповідає про пригоди підприємливого Чичикова, центром сюжету є російське суспільство, уособлена сумними образами поміщиків. Нові капіталістичні тенденції, які стали проявлятися, піддалися погорджує оцінці письменника. Авантюристський дух і енергія скупника мертвих душ виявили свою неспроможність на тлі російських реалій. То і справа він збивався з дороги. Велика російська дорога заносила його двічі не в ті краї. Але він не здавався і продовжував йти до наміченої мети. Проте вона не була досягнута, в чому теж є певна символічність.
Жива Росія і мертві душі, які тимчасово оселилися в ній, – така ідея незакінченого твору. Нерухомий і похмурий світ поміщиків був протиставлений автором діяльному образу Чичикова в завершеної частини. І вже в кінці неї стає ясно, що персонаж, який роз'їжджає по дорогах Росії в пошуках мертвих душ, не є її новий герой. Чичиков і подібні йому не зможуть змінити цю країну. Хто ж на це здатний? Відповідь повинен був міститися в наступних томах, які створити Гоголю не вдалося. Саме в них він мав намір зобразити бажаний образ батьківщини і народу, якого він любив, незважаючи на страшні пороки, понад усе.
Сміх крізь сльози
Сатира Гоголя супроводжується гіркими роздумами. Характерною особливістю таланту цього письменника було вміння поєднати комічне із трагізмом. В перетворенні суспільства важливу роль може зіграти викриття пороків, які переважають серед його представників, особливо якщо зроблено це майстерно. Гоголь вірив у це. Він з надзвичайно тонкою іронією описав звичайний губернське місто і вдома, майже загублені в полях. Він не обійшов увагою навіть такі, здавалося б, дрібниці, як вивіски на станціях з безглуздими написами, невеликі деревця, названі в місцевій газеті тінистими широколистяними деревами. Все це були складові образу Росії. Але головною в них стала дорога. До неї Гоголь мав особливе ставлення. Саме в дорозі він створив частина геніальної поеми. Дорога мала його до творчих відкриттів. Вона надихала письменника. В художньому сенсі дорога, як ніякий інший спосіб, не доповнює настільки яскраво картину російського життя.
Критика
«Росія в "Мертвих душах"» – твір, який нерідко пишуть на уроках літератури. Щоб виконати таке творче завдання, слід вивчити критичні статті, присвячені твору Миколи Гоголя. Бєлінський вважав, що «Мертві душі» вимагають вивчення. Оцінити художній сенс з першого разу не під силу навіть мислячій людині. Поему слід перечитувати. Для того щоб написати повноцінний твір за твором Гоголя, варто прочитати статтю Бєлінського «Пригоду Чичикова, або Мертві душі».