Прислів'я та приказки – ці два слова якось завжди йдуть рука об руку, немов сенс у них однаковий і самі по собі вони вже являють собою приказку. Або прислів'я? Чи Так це і в чому все-таки відміну від прислів'їв приказок, з'ясуємо в цій статті.
Визначення
Прислів'я відноситься до малих форм фольклору, що несе в собі закінчену думку, народну мудрість, одягнену в коротку, але дуже ємну фразу. Буває, що висловлювання великих людей називають прислів'ями. Однак це не зовсім так, тому що прислів'я – це не просто розумна думка однієї людини, а зібраний воєдино і одягнений в лаконічний висновок досвід декількох поколінь.
Приказка також являє собою приклад малої форми народної творчості та відображає окремі явища життя. Це словосполучення несе скоріше емоційне навантаження, ніж який-небудь глибокий життєвий досвід. Основна відмінність прислів'я від приказок в тому, що приказка ніколи не намагається передати думку, яка виражала б непорушну істину. Вже з цього можна зрозуміти, що прислів'я і приказки – абсолютно різні за змістом і формою вислову, і все ж щось їх об'єднує.
Історія виникнення
Кожному з нас доводилося в дитинстві чути різні приклади народної творчості. Найчастіше вони настільки застосовні до повсякденному житті, що нікому і в голову не приходить замислюватися, звідки прийшли до нас малі фольклорні форми і що насправді могли означати спочатку прислів'я та приказки. Зміст і відмінність цих висловів значно глибше, ніж здається на перший погляд.

У давні часи, коли не було шкіл і вчителів, прості люди передавали досвід поколінь з уст в уста. Такий спосіб навчання отримав назву «фольклор». Вже багатьом пізніше усна народна творчість стали поділяти на категорії: це казка, а ось тут – примовка. А ось і прислів'я! А тут що? І таке явище присутнє в усіх культурах і мовах світу. Як правило, про прислів'ях і приказках не пам'ятають, хто їх склав: в одного вилетіло, інший підхопив - і стало крилатим вислів. Але зустрічаються й авторські афоризми, стали воістину народними. Авторськими можуть стати тільки приказки. Авторські прислів'я називаються афоризмами. Як правило, це бувають рядки з байок або казок. Так, наприклад, приказкою стала фраза «у розбитого корита» з «Казки про рибака і рибку» А. С. Пушкіна.
Прислів'я
Стиль викладу – відмінність прислів'я від приказок. Найчастіше прислів'я наділена ритмом і римою. Сенс, укладений в цьому вислові, об'єднує в собі життєвий досвід, уявлення про світ і про своє місце в світі, прописні істини і правила, які не піддаються сумніву. Найчастіше ніщо так не здатне виразити суть того, що відбувається, як прислів'я: «Застав дурня Богу молитися, він і лоб расшибет».
Найчастіше прислів'я складається з двох частин, таким чином вибудовуючи логічно завершену думку. І це ще одне очевидне відмінність прислів'я від приказки. Приклади прислів'їв: «Який піп, такий і прихід», «Що посієш, те й пожнеш». А ось так виглядають приказки: «стерпиться – злюбиться», «сир-бор», «простіше пареної ріпи».
Приказки
Часто буває досить складно знайти відмінність прислів'я від приказки. Приклади наявності: «Хрін редьки не солодший». Вираз короткий, використовується завжди дуже емоційно, може вживатися всередині речення. І все ж містить у собі головна відмінність прислів'я від приказок – закінчену і цілком самостійну думку. Приказки зазвичай бувають дуже короткими, щоб у них могла бути рима, але ритм у них все ж іноді присутній. Особливо помітним це буває тоді, коли приказкою стає частину віршованого тексту або навіть прислів'я. Головне завдання приказки – посилення емоційного ефекту від сказаного. Приказки знаходять своє місце всередині цілого речення і майже ніколи не бувають самостійними.
Прислів'я та приказки. Відмінності та подібності
Прислів'я і приказка – малі форми фольклору, виражені простою народною мовою. Прислів'я може бути використана як самостійна форма вираження основної думки, приказка служить лише прикрасою або ємним доповненням мови. Сенс прислів'я завжди залишається незмінним і висловлює незаперечний факт. Сенс приказки може змінюватися в залежності від контексту. Прислів'я володіють чітким ритмом, а найчастіше і римою. Приказки занадто малі, щоб бути рифмованными. Прислів'я завжди відносяться до форм народної творчості, авторська прислів'я називається афоризмом. Приказки можуть бути як народними, так і вийшли з авторського твору. Алегорична манера передачі дозволяє малих фольклорних форм, пройшовши через товщу століть, зберігати актуальність донині. Саме тому прислів'я та приказки об'єднують покоління, допомагаючи їм краще зрозуміти один одного. А значить, не так важливо, чи є між ними які-небудь межі і відмінності. Головне, що малі фольклорні форми, незважаючи ні на що, зберігають культуру.