Томас Карлейль: біографія, твори. Цитати і афоризми Томаса Карлейля

Томас Карлейль (4 грудня 1795 – 5 лютого 1881) - шотландський письменник, публіцист, історик і філософ, популяризатор і один із засновників особливого стилю художньої та філософської історичної літератури – «Культу героїв». Дуже популярний стиліст вікторіанської епохи. Справив великий вплив на юридичну думку.

Сім'я

Народився в сім'ї кальвіністів Джеймса Карлейля і його другої дружини Джанет Айткен, був старшим з дев'яти дітей (на фото мати Томаса). Батько був каменярем, згодом дрібним фермером. Його поважали за стійкість і незалежність. Зовні суворий, він володів доброю душею. Сімейні зв'язки Карлейль були надзвичайно сильними, і Томас ставився до свого батька з великою пошаною, що відображено в його мемуарах. Він завжди мав найніжніші почуття до своєї матері і був прекрасним братом.

Навчання

Батьки не мали у своєму розпорядженні великими коштами, тому семирічний Карлейль був відправлений на навчання в церковно-приходську школу. Коли йому виповнилося десять років, його перевели в середню школу Аннана. Його схильність до бійок призвела до проблем з багатьма учнями школи, але незабаром він виявив сильний інтерес до навчання, що спонукало батька навчити його богослужіння. У 1809 році поступив в університет в Единбурзі. Він мало цікавився навчанням, крім курсу з математики сера Джона Леслі, який згодом став його другом. Також він багато читав. Однак, найбільший вплив на нього справила не класична література, а творчість його сучасників. Кілька хлопців, які перебувають з ним в одному положенні, бачили в ньому інтелектуального лідера, і їх листування відображає загальні літературні смаки. У 1814 Карлейль, все ще готується стати священиком, отримав ступінь магістра математики в школі Аннана, це дозволило йому зібрати трохи грошей. У 1816 році він був призначений викладачем в школу в Кирклэнде.

Духовна криза

У 1818 Карлейль вирішив відмовитися від духовної кар'єри. Він не пояснив нікому подробиць відбулися в ньому трансформацій, однак очевидним було його прагнення відмовитися від догматичних поглядів духовних наставників, завжди їм глибоко шанованих. Деякий час атеїзм здавався єдиним виходом, однак він був йому глибоко огидний. Все це призвело Карлейля до духовної кризи, який йому вдалося подолати тільки після написання «SartorResartus. Життя і думки пана Тейфельсдрека» у червні 1821. Він вигнав дух заперечення, і з тих пір характер його страждань був змінений назавжди. Це було вже не «ниття», а «обурення та похмуре непокору». У 1819 році він почав вивчати німецьку, що привело його до нових цікавих знайомств. Він багато цікавився німецькою літературою. Найбільше йому подобалися твори Гете. В них він бачив можливість відкинути застарілі догми, не занурюючись в матеріалізм. Вони познайомилися і довго переписувалися. Гете позитивно відгукувався про переклади його книг.

Особисте життя

Після тривалого залицяння, в 1826 Томас Карлейль одружився з Джейн Бейлі Уелш. Вона була набагато більш забезпеченої сім'ї, і йому знадобилося кілька років, щоб заробити достатньо отримати згоду на шлюб. Вони прожили разом сорок років, до самої смерті Джейн. Перші роки після одруження жили в селі, але в 1834 переїхали в Лондон. Леді Велш була бездітною, що пізніше призводило до сварок і ревнощів. Свідченням того є їх листування. Життя їх була складною також з-за психологічних проблем Карлейля. Володіючи великою емоційністю і тендітною психікою, він часто страждав від мук депресії, його мучила безсоння, а гучний спів птахів в саду його сусіда зводило його з розуму. Напади люті різко змінювалися вибухами перебільшеного гумору. Його рятувало тільки занурення з головою в роботу. Для цього самотність і спокій були необхідні, і в їх будинку була обладнана спеціальна звукоізольована кімната. У результаті його дружина часто змушена була займатися всіма домашніми справами поодинці, часто відчувала себе покинутою.

Літературні праці

У середині 1830-х Карлейл опублікував «SartorResartus. Життя і думки пана Тейфельсдрека» в журналі Фрейзера. Незважаючи на глибину філософської думки, вражаючу обґрунтованість його висновків, ця книга не мала достатнього успіху. В 1837 році була надрукована його праця «Про французької революції», який і приніс йому справжній успіх. З 1837 по 1840 він прочитав декілька лекцій, з яких тільки одна («Культ героя») була опублікована. Всі вони принесли йому фінансовий успіх, і у віці сорока п'яти років йому вдалося стати матеріально незалежним. У нього було багато учнів і послідовників. З 1865 став ректором університету в Единбурзі.

Погляди на устрій суспільства

Революційним і сповненим гіркотою настроям епохи Байрона Томас Карлейль, біографія якого представлена в статті, протиставив Євангеліє. Висловлювався за суспільні реформи. У боротьбі проти механічного погляду на світ, шанування більшості і утилітаризму виступав за життя, наповнене сенсом, розвиток найвищих, сверхиндивидуальных цінностей людини. Нивелированной силі демократичних тенденцій Томас Карлейль протиставив культ героїв. Вважав, що в суспільстві і державі повинні правити тільки ті, у яких є переможне прагнення до влади. Успіх волі, що веде до могутності, приводив як аргумент ідеалізму, заснованого на постійному прагненні до особистих вищим цілям, і в цьому слабкість і небезпека його науки, яка є сумішшю шотландського пуританізму і німецького ідеалізму.
У політиці він зіграв велику роль як теоретик імперіалізму, відстоює ідею історичної місії англійського народу охопити весь світ. З публіцистики слід відзначити, насамперед, філософсько-історичні роздуми «Герої, шанування героїв і героїчне в історії», «Про французької революції», «SartorResartus. Життя і думки пана Тейфельсдрека» та інші.

Філософські погляди на життя

Під впливом чарівності німецьким романтизмом, покинув кальвінізм. Його захоплення романтичної філософією виразилося в перекладі книги Гете «Роки науки Вільгельма Мейстера» та працю «Життя Шиллера». З романтизму він черпав передусім глибоко розвинений індивідуалізм (байронізм). У центрі творів Карлейля – герой, видатна особистість, превозмогающая себе силою життєвої активності, насамперед моральною. В підкресленні переваги моральних якостей героя над інтелектуальними видно вплив пуританізму. Всупереч цьому, Карлейль також сліпо прийняв антропологію Ніцше.

Кінець буття

Томас Карлейль, фото якого представлені в статті, помер 5 лютого 1881 в Лондоні. Після офіційної церемонії прощання, його останки були передані в Шотландії, де він був похований на одному цвинтарі зі своїми батьками.

Томас Карлейль: афоризми та цитати

Найвідомішим його афоризмів відносять наступні:

Кожна видатна робота на перший погляд здається неможливою.

Любов – це не те ж, що божевілля, але в них багато спільного.

Без тиску не буде алмазів.

Людина, яка бажає працювати, але не може знайти роботу – це, можливо, сама сумна ситуація, подана нам долею.

Ізоляція – підсумок убозтва людини.

Моє багатство – не те, що у мене є, а те, що я роблю.

У кожному явищі початок завжди є найбільш пам'ятним моментом.

Егоїзм – джерело і результат всіх помилок і страждань.

Ні один великий чоловік не живе даремно. Історія світу – це тільки біографії великих людей.

Витривалість – це концентроване терпіння.

Томас Карлейль, цитати якого сповнені мудрості й глибини, залишив після себе яскравий слід в історії філософської думки.