Що таке конвенція Конвенція про права дитини була прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року та набула чинності 2 вересня 1990 року, коли її підписали 20 держав. Вона містить 54 статті, в яких докладно описані права неповнолітніх дітей. У міжнародному законодавстві конвенція відрізняється від декларації тим, що після підписання країною документа, він набуває статусу закону і вважається обов'язковою для виконання. Декларація носить рекомендаційний характер.

Підписання і ратифікація Конвенція про права дитини на даний момент в світі підписана 193 країнами. Не підписали її тільки Сполучені Штати Америки і Сомалі. Уряд США мотивує відмову підписання документа тим, що не може гарантувати його стовідсоткове і повсюдне виконання. А відмова Сомалі коментарів не потребує. Радянський Союз підписав Конвенцію в 1990 році без якихось коментарів і обмежень. В нашій країні вона має статус закону. Історія створення Конвенція про права дитини була створена не на порожньому місці. Першу спробу законодавчо звернути увагу на проблеми дітей зробили в 1923 році, в Женеві була підписана Декларація про захисту дітей, в 1924 році її підтримала V Асамблея Ліги

Об'єднаних Націй. Повернулися до неї лише в 1948 році. Питання про права дитини встав тоді на одному із засідань ООН. На це були серйозні причини. Мільйони дітей після Другої світової війни залишилися сиротами, втратили здоров'я. Але прийнятий документ знову мав декларативний характер, він ліг в основу конвенції прийнятою в 1989 році.
Факультативні протоколи Конвенція про права дитини - це законодавчий акт, що зібрав у себе всі права дитини, які перебували розрізнено в різних областях права. У 2000 році до Конвенції додали ще два протоколи, перший засуджує втягнення дітей у збройні конфлікти, другий - про засудження торгівлі дітьми, про неприпустимість залучення дітей до заняття проституцією та порнографією. Росія підписала поки тільки перший. Російський закон про дітей Права дитини в України забезпечені не тільки Конвенцією, але і нашим рідним законом. Закон № 124 - ФЗ від 24 липня 1998 року перегукується з міжнародним законодавством. Головним принципом російського закону про захист дитинства є те, що дитина має права, але не має обов'язків. Головним правом дитини визнається право проживати в сім'ї і вихований батьками. Закон закріплює за дитиною в першу чергу цивільні і політичні права. Цивільні - це ті, які гарантують захист держави, повагу

персонального достоїнства і відстоювання інтересів (батьками, органами опіки), захист від експлуатації та залучення до обігу наркотиків, захист від заняття проституцією та порнографією. Право на освіту У нашій державі законодавчо гарантоване безкоштовне отримання освіти. Але останнім часом всіма обговорюється реформа школи. Якщо копнути в неї глибше, то можна помітити зміну стандарту освіти. Тобто зміна сітки годин та кількості предметів. Виникає питання про те, чому знижують годинник основних предметів, скорочуючи години на вивчення теми. Стає ясним, що новий стандарт розрахований на обдарованих дітей, які схоплюють все на льоту. А що робити іншим? Наймати репетиторів або оплачувати додаткові заняття. Буде така освіта безкоштовним?