Голландська вівчарка: фото та опис породи, характеристика, особливості утримання та виховання

Шукаєте надійного робочого собаку або відданого компаньйона? Якщо у вашому пошуковому запиті фігурує «голландська вівчарка цуценя», ви на правильному шляху до вибору унікальної породи.

Цих дивовижних собак, відомих також як хердери, сьогодні часто недооцінюють через скромний та непоказний екстер'єр. Проте за рівнем інтелекту, слухняності, витривалості та відданості вони впевнено конкурують із німецькими та бельгійськими вівчарками. Чим ці віддані і чудово керовані тварини не догодили собачникам світу — загадка. Ці собаки точно заслуговують на те, щоб про них говорили. Але які особливості характеру вони мають та як правильно виховати такого собаку?

Походження породи та стандарти FCI

Коріння цих розумних і впевнених у собі собак слід шукати в Бельгії. Так-так, їхні найближчі прабатьки — бельгійські вівчарки. Вперше голландська вівчарка була показана на виставці в Амстердамі в 1878 році. Тоді вона ще не мала офіційної назви і демонструвалася як звичайна сторожова та пастуша собака. А пастухам була байдужа чистота породи, головне — робочі якості тварини. Вже через 10 років, наприкінці XIX століття (а саме в 1898 році), був створений Клуб любителів голландських вівчарок.

Який офіційний опис голландської вівчарки дає Міжнародна кінологічна федерація (FCI)? Нижче наведено ключові параметри екстер'єру:

• Зріст: Вище середнього. Стандарт для кобелів становить від 57 до 62 см, для suк — від 55 до 60 см.
• Вага: Норма варіюється в межах від 35 до 45 кг як для кобелів, так і для сук.
• Голова: Середня за розміром, довгастої форми. Потиличний бугор яскраво виражений, перехід від лоба до морди (стоп) чіткий. Морда видовжена.
• Очі та вуха: Очі невеликі, темного кольору, з майже фронтальним поставом. Вуха стоячі, загострені зверху та розширені донизу.

Щодо волосяного покриву, то шерсть буває трьох типів: коротка, подовжена і жорстка. Забарвлення відрізняється залежно від типу: короткошерсті та довгошерсті особини зазвичай тигрові з довгими темними смугами (темна маска на морді є обов'язковою), а жорсткошерсті найчастіше мають забарвлення "перець із сіллю".

Головні переваги та недоліки хердера

Хердер, як і інші його родичі-вівчарки, відрізняється феноменальними робочими якостями. Це насамперед чудовий сторож і надійний собака-компаньйон. Проте за цим фасадом часто ховаються особливості характеру, які підійдуть не кожному власнику:

• Неймовірна витривалість та інтелект: Генетичне минуле пастуха дозволяє собаці витримувати тривалі фізичні навантаження. Ці тварини належать до найслухняніших і найлегше керованих собак із міцною імунною системою.
• Непереносимість самотності: Якщо власник цілими днями пропадає на роботі, хердера заводити не варто. Від туги та нудьги пес здатний перевернути догори дном усю квартиру та завдати серйозної шкоди інтер'єру.
• Специфіка спілкування: Сподіватися, що хердер стане терплячою нянькою для маленьких дітей — помилково. Ці собаки не терплять панібратства (турбування очей, смикання за хвіст). Водночас із підлітками голландці ладнають чудово. Також присутня зооагресія — хердер неохоче ділить територію з іншими тваринами.

Виховання та дресирування з перших місяців

Якщо у вашому домі з'явилася голландська вівчарка цуценя потребує правильного виховання з першого дня появи в новій оселі. Надмірне розчулення власників у перші місяці — поширена помилка. Коли малюкові прощають усі витівки, згодом стикаються із серйозними проблемами з послухом.

Починати роботу над поведінкою потрібно вже з двомісячного віку. Навчання має відбуватися виключно в ігровій формі. Головне завдання — налагодити тісний психологічний контакт між господарем та вихованцем. Займатися з малюком варто по 10–15 разів на день, але сесіями тривалістю всього 3–5 хвилин. Пам'ятайте: саме господар вирішує, коли гра починається і коли вона припиняється. Після трьох місяців необхідно впроваджувати елементи дресирування на спеціалізованому майданчику під керівництвом кінолога, який практикує безконфліктний метод.

Натомість пам'ятайте: голландська вівчарка — це перш за все яскраво виражений робочий собака. Для неї наявність реального завдання та інтелектуального навантаження є набагато важливішою за тривале безцільне лежання на дивані. Тому конотація цієї породи позбавлена декоративного флеру.

Голландська вівчарка та Шапендус: у чому різниця?

Через відносно низьку популярність цих порід у нашому регіоні, хердера нерідко плутають із шапендусом (голландським овечим пуделем). Хоча обидва собаки належать до 1-ї групи FCI (пастуші собаки), вони мають принципові відмінності.

Хердер має атлетичну статуру, чіткі риси тіла та гладку, довгу або жорстку шерсть залежно від підтипу. Він є серйозним охоронцем, схильним до лідерства та виявлення охоронних якостей. Догляд за ним мінімальний — стандартне вичісування під час линяння.

Шапендус — це об'ємний кудлатий клубок вовни, через густоту якої часто зовсім не видно очей. Він має абсолютно миролюбний характер, легко уживається з котами, проте буває досить упертим і потребує складного регулярного грумінгу щонайменше два рази на рік.