Василь Ощєпков: біографія, фото та цікаві факти

На Південному Сахаліні 6 січня 1892 року в родині каторжників з'явився на світ незаконнонароджений син Ощєпков Василь Сергійович - майбутній великий спортсмен і засновник вітчизняного дзюдо. Хлопчик був вигнанцем, а враховуючи те, що у віці 11 років він став круглим сиротою, можна тільки здогадуватись, яка доля чекала дитину в умовах каторги.

Життя на каторзі і батьки

У каторжних були дуже різні долі, серед них зустрічалися не лише карних злочинців, але й «політичні» діячі. Могли посилатися і прості люди, які отримали таке покарання за незначний злочин.
Але все було не так суворо і одноманітно в інтелектуальної та освітньої атмосфері в той час на Сахаліні, як це може здатися. За часів Миколи II була можливість отримати хорошу освіту, саме на каторзі тієї виросли відомі діячі і вчені:

дослідник Антарктиди Дмитро Гирьов;

народоволець і дослідник айну Броніслав Пілсудський;

«каторжний виховання» отримав Данило Хармс.

Тому не кожен народився на каторзі приречений на скорботну доля. В Японії Василь Ощепкин потрапляє в 13-річному віці архиєпископу Миколі Японському, тут же на повному утриманні підліток отримує духовну освіту і починає займатися дзюдо. Мама – Марія Семенівна народилася в 1851 році, померла в 1904 році. Коли синові було 8 років, Марію перевели в ссыльнопоеселенки, вона витримала 18 років каторги і 60 батогів за втеча з виправно-трудових робіт. Батько – Сергій Захарович Плисак - столяр, помер в 1902 році. Батьки Ощепкина жили в цивільному шлюбі.
Напередодні Нового року Василь Ощєпков - геній самбо в майбутньому, був охрещений священиком Олександром Унинским. Хрещеним батьком став старший писар Управлінських військ на Сахаліні Георгій Павлов-Смирнов. Хрещена мати – Пелагея Яківна Іванівна.

Біографія коротко

Ощєпков Василь Сергійович – найвідоміший працьовитий випускник Токійській гімназії. У Японії він потрапив в серпні 1907 року. Потім:

закінчив успішно школи Кодокан;

став першим російським і четвертим європейським випускником, якого вдалося осягнути секрети японського рукопашного бою;

в СРСР створив школу дзюдо і пропагував цей спорт;

в 1917 році проводяться перші змагання з дзюдо;

у 1932 році цей спорт був включений в програму ГТО;

у 1937-му Василь Сергійович був заарештований і убитий.

На початку XX століття оборонна доктрина Росії потребувала кваліфікованих, навчених професійним прийомам співробітників. Імператором Миколою II був підписаний указ 1903 року про створення спеціальної контразведочной служби. Для таких цілей в Європу залучалися японські фахівці або випускники шкіл з дзюдо країни Висхідного Сонця. Для Росії така розкіш була неприпустима тільки тому, що Японія воліла працювати з західними державами. Навчальні заклади для занять з самооборони створювалися таємно, щоб не привертати уваги. Уроки проводилися під дахами різних установ, одним із яких і була духовна семінарія, куди потрапив російський хлопчик Василь Ощєпков. Курсантами могли бути підлітки, чиї батьки загинули в Російсько-японській війні.

Навчання і досягнення

В 1911 році, 29 жовтня, молодий Ощєпков вступає до школи Кодокан. У нього завжди спостерігалася тяга до знань, він був працьовитий і талановитий. Основною вимогою до учнів було запам'ятовування кожного слова, сказаного наставником Дзигаро Кано. Якщо хтось відволікався і не дивився на лікаря, його не брали. Кожен абітурієнт був під суворим контролем учителя. Хлопчику із Росії було дуже складно навчитися сидіти по-японськи. Ноги Васі німіли, але він не вставав, тим самим виявляючи повагу до свого наставника. Через рік після початку навчання Ощєпков отримує перший дан по дзюдо і трохи пізніше - другий. Він досконало вивчав дисципліну, відточував всю техніку володіння нею і отримав право підперезатися чорним поясом. Василь Ощєпков став першим росіянином в історії, який отримав кваліфікацію майстра. Це був момент слави, його поважали, любили ним захоплювалися, називали російським ведмедем, який досяг своєї мети. Крім дзюдо, у гімназії, де навчався молодий спортсмен, велися заняття з:

історії Японії і Далекого Сходу;

літературі;

граматиці;

читання листів;

перекладу газетних статей;

заучування богословських дисциплін;

російській мові.

Василь з успіхом закінчив навчання у 1913 році. Його атестат був заповнений оцінками вищого балу і кількома відмітками «добре».

Створення першої школи дзюдо у Росії

В Росію Василь Ощєпков повернувся в 1914 році після закінчення навчання. Він був визначений в Заамурский військовий округ в Харбін в якості перекладача в контррозвідці. Далі він влаштовується у відділ розвідки Приамурського округу. В цей же час він створює першу в Росії школу дзюдо. Цей момент є знаковим в історії російського спорту: літо 1914 року - це дата народження вітчизняного дзюдо. Тоді японська боротьба була справжньою екзотикою, навіть для сильних спортивних європейських держав. А в Росії в невеликому містечку діяла секція дзюдо, де Василь Ощєпков самбо та дзюдо міг навчити будь-якого охочого.
Молодь могла прийти в секцію і займатися з професійним тренером, набралося понад 50 осіб. Тренування проходили в завданні міського товариства «Спорт» у Владивостоці, споруда збереглася до цих пір і тепер тут спортзал Тихоокеанського флоту. З 2012 року дитяча-юнацька школа в місті Олександрівську носить ім'я знаменитого майстра. У холі будівлі розміщені фото Василя Ощепкова. На базі школи працює секція дзюдо, з чисельністю півсотні людей. В пам'ять про майстра було проведено тут два обласних турніру з самбо в 2014 і 2015 роках. У Москві Василь Ощєпков дзюдо навчав чекістів, міліціонерів і червоноармійців бойовому мистецтву. Під час своєї професійної діяльності Василь Сергійович вивчав друковані публікації і стежив за тенденціями розвитку єдиноборства, він зібрав до 1937 році велику бібліотеку з різним технікам самозахисту, єдиноборств і дзюдо. Згідно інформації з всесвітньої енциклопедії, створеної в Англії, перші змагання з дзюдо за межами Японії були проведені в 1919 році. Але у вітчизняних газетних архівах йдеться про російському дзюдо, змагання за яким проводилися як мінімум двома роками раніше європейського дебюту. У пошуках роботи Василь їде в Олександрівськ, на Сахалін де він народився і заробляє на життя демонстрацією фільмів. У вересні 1923 року Василь Сергійович починає плідну співпрацю з урядом в рядах радянської армії - в розвідці. Ощєпков працював під псевдонімом «ДД». У своїх фільмах він ділився цінними розвідувальними даними, потім він направляється знову в Японію.

Післявоєнні роки

Ощєпков Василь Сергійович самбо навчає інструкторів фізкультури СРСР. Викладацька географія Василя розширювалася і з 1925 року, він працював у Новосибірську в школі міліції. На фронті він отримав професію військового перекладача, тому міг дозволити собі часті закордонні поїздки. Ощєпков постійно вдосконалювався в своєму захопленні, вивчав і освоював нові прийоми, виробляв свою техніку їх виконання. Так поступово з'явилася інша дисципліна – самбо. У правилах поєдинку було внесено поділ по ваговим категоріям, змінилася форма учасників:

замість татамі був борцівський килим;

японські кімоно замінилися вузькими куртками;

спортивні труси використовувалися замість дзюдоистских штанів;

на поєдинок борці виходили в спеціальному взутті, а не босоніж.

Істотні зміни зазнали не тільки правила самої боротьби, але і її організаційні моменти, вівся суворий контроль за станом здоров'я учасників. Рукостискання було обов'язковим елементом кожного змагання. Противники тисли руки один одному до і після сутички.

Розвиток системи єдиноборства учні Ощепкова

Ощепковская система розвивалася й удосконалювалася без впливу зарубіжних, в тому числі і японських, шкіл дзюдо. Василь Сергійович не мав вищої спортивної освіти, але його прагнення і підхід до своєї справи стали воістину науковими. Майстер постійно розвивав навички і робив дзюдо унікальним спортом, але він не замикався виключно на цьому занятті. З часом самі японці оцінили по достоїнству техніку єдиноборства самбо, сказавши, що вона більш досконала, ніж дзюдо. Стиль боротьби Ощепкова береться на озброєння у вищі навчальні заклади та військові частини. Приймає майстер активну участь у розробці комплексу «Готовий до праці і оборони СРСР». Серед вихованців Василя Сергійовича були такі майстри, як:

В. Р. Кузовлєв;

В. о. Сидоров;

Н.М. Галковский;

І. В. Васильєв;

Р. А. Школярів;

А. А. Харлампієв і багато інші майстри.

У 30-х роках Ощепкова викликали в Москву, щоб там він міг навчати радянських солдатів рукопашного бою на основі дзюдо.

Арешт і загибель

Кінець 30-х років став для дзюдо похмурим періодом – це вид спорту був заборонений як «чуже радянському люду заняття». Влітку 1937 року Василь Сергійович відкрив у Вищій школі тренерів спеціалізацію з дзюдо. Творець бойового самбо Василь Ощєпков буде репресований за шпигунство у вересні 1937 року і через місяць він загине у в'язниці. Він став засновником дзюдо, але на користь самбо відмовився від нього, був відданий інтересам радянських спецслужб, але за однією версією був розстріляний відразу після арешту, за іншою – помер від серцевого нападу. У 1937 році дзюдо виключили з навчальної програми вищих навчальних закладів фізкультури. У вересні цього ж року вийшла постанова про притягнення громадянина Ощепкова до кримінальної відповідальності за шпигунство на користь Японії. У той час нічні арешти були звичайною справою по всій країні. Під підозру потрапляли в першу чергу ті, хто був за кордоном. Ощєпков ставився, на жаль, саме до цієї категорії людей. Така трагічна врахувати наздогнала багатьох авторитетних і геніальних людей того часу. Через 20 років справа про арешт буде переглянуто і з'ясовано, що Василя Ощепкова взяли під варту і пред'явили звинувачення на незаконних підставах. Він розумів, що дзюдо в такому вигляді, як є, не вирішить всі питання по самообороні. З часом суворий, витриманий стиль боротьби придбав риси «вільного єдиноборства», де всі прийоми були відточені до досконалості і взяті з інших інтернаціональних шкіл. Так зародився новий вид спорту – самбо. І став викладати Василь Ощєпков бойове самбо.

Особисте життя

Засновник самбо Василь Ощєпков тричі був одружений. Після розлучення з першою дружиною, Катериною Журавльової, серце нашого героя вразила 17-річна дівчина з Харбіна. Маша тоді закінчувала останній клас гімназії. Це була взаємна любов з першого погляду, але Марія померла від туберкульозу. Свою третю дружину - Анну Іванівну Казембек, Василь знайшов у Москві. Незважаючи на те що життя Ощепкова була тісно пов'язана зі спортом, здоров'ям він не відрізнявся. Він навіть на тренуваннях ніколи не знімав майок і футболок, учні говорили, що його долає шкірне захворювання. Навіть будучи підлітком він мав проблеми з волоссям, він голився наголо, тому що лисів.

Відродження дзюдо

У Радянському Союзі відродження дзюдо сталося в 60-х роках, в цей же час дисципліну включили в Олімпійські ігри. Відновлювали боротьбу на основі єдиноборства самбо. У біографії Ощепкова та історії розвитку самбо є один цікавий момент. У більшості вітчизняних джерел саме його називають родоначальником цієї дисципліни. Безумовно, усвідомлювати, що одним з творців такого популярного спорту є наш співвітчизник, дуже приємно. Однак заради справедливості треба сказати, що є і опоненти цього твердження. В цьому спорі фігурує ще одна особа і цілком грунтовно – Спірідонов Віктор Опанасович, якого також вважають самбистом-першопрохідцем. До речі, саме він вжив термін «самбо» першим. Були ще деякі особи, які претендували на звання першопрохідника дзюдо і самбо. Ощєпков же заслужив таке звання тим, що він переробляв унікально відомі єдиноборства, створюючи власний стиль. Система розвитку дзюдо заснована на японському єдиноборстві Кодокан дзюдо. Це мистецтво було технічно перероблено і збагачене новими прийомами, взятих з багатьох інтернаціональних систем самооборони, рукопашного бою, боротьби, боксу. З часом ця дисципліна перетворилася в ідеальну самостійну систему. Система дзюдо Ощепкова була повністю сформована до початку 30-років. Удосконалювати її допомагали провідні фахівці СРСР з різних єдиноборств, учні і помічники.

Пам'ять про генія самбо

В пам'ять про засновника вітчизняного дзюдо у 2000-х роках були організовані турніри з самбо по всій Росії. Восени 2012 року у Владивостоці був відкритий пам'ятник майстру-самбо. «Спортивна федерація дзюдо» займається в Сахаліні популяризацією спадщини Ощепкова. Обласною владою підтримано пропозицію назвати одну з нових вулиць Південно-Сахалінська ім'ям В. С. Ощепкова. Ощєпков створив унікальне, нове бойове мистецтво на підставі дзюдо. Велика увага приділялася ударної техніки, і роботи без одягу, прийомів, взятих з китайських бойових мистецтв.

Підводячи підсумки

Навряд чи можна переоцінити внесок у вітчизняний спорт Василя Сергійовича, розвідника СРСР, який багато років пропрацював в Японії. Історія його життя і сьогодні оточена легендами, одне можна сказати точно: унікальна особистість - Василь Ощєпков. Біографія його не залишає байдужими дослідників – ентузіастів, які по крихтах збирають інформацію про його життя. Вся життя майстра як виконання незвичайного вироку: він народився в сім'ї каторжників, вижив там, де всі вмирають. Дивом опинився в Японії під наглядом Миколая Японського, навчався в ліцеї і відзначився працьовитістю. Став учнем самого засновника дзюдо Дзігоро Кано. Громадянська війна, нескінченні заколоти в Примор'ї - через все це проходив Ощєпков Василь. Він був розвідником на Сахаліні, працював у Японії, повертався в Радянський Союз, повністю віддавався спорту, відкрив секцію дзюдо і розвивав цю дисципліну. Служив в японській армії, співпрацював з царської контррозвідкою і довго жив в країні Висхідного Сонця. Цей видатний спортивний діяч пішов з життя у віці 44 років, на піку своїх творчих можливостей, багато свої сміливі плани він так і не втілив у життя.