Письменниця Кобилянська Ольга Юліанівна: біографія, творчість і цікаві факти

Ольга Юліанівна Кобилянська (1863-1942) – українська письменниця, відомий діяч, який присвятив своє життя боротьбі за рівноправність жінок та чоловіків; член Спілки Письменників СРСР.

Дитинство в Гура-Гумора та Сучава

Ольга Кобилянська (1863-1942 рр.) народилася 27 листопада у місті Гура-Гумора в районі Карпатських гір (нині це місто належить Румунії) і прожила майже 80-річну довге і насичене життя. Більшою мірою своє дитинство Ольга провела з братами і сестрами, яких дуже любила (вона була народжена четвертою дитиною в сім'ї). Почалася її життя в Гура-Гумора, а потім за настійною проханню батька їх сім'ю перевели в місто Сучава, де по сусідству з сім'єю Кобылянских жив український поет Микола Устиянович. Дуже скоро майбутня письменниця знаходить в новому місті нову подругу – свою тезку і свою сусідку, доньку Устияновича Ольгу. У цьому ж місті Юліан Кобилянський, надаючи величезне значення освіти своїх дітей, віддав в невелику школу синів. Разом зі старшими братами і Ольга почала потроху звикати до освітнього процесу.

Дитинство в Кимполунге

Після Сучава Кобылянские переїхали в Сад-місто, однак там вони не затрималися – у батька сімейства стався напад, після якого місцевий доктор постановив, що для лікування хворому необхідне свіже гірське повітря. Поруч зі своїм батьком постійно була і Ольга Кобилянська. Біографія майбутньої письменниці далі триває у місті Кимполунга, куди в 1869 році була змушена переїхати вся родина, і де згодом вони проживуть чотирнадцять довгих років. Саме там ще юна дівчина за чотири роки закінчує невелику німецьку школу. Спочатку навчання давалося важко, оскільки німецький був новою мовою для юної Ольги, і все ж нічого не можна було зробити – в Південній Буковині в ті роки німецький був офіційною мовою, тому програма навчання в більшості шкіл велася саме на ньому.

Сім'я

Про будь-якому з письменників можна сказати багато, використовуючи різні джерела, так і у цієї письменниці є цікавий факт з біографії. Ольга Кобилянська була однією з семи дітей у своїй сім'ї. В наш час важко уявити – скільки сил доводилося витрачати на те, щоб кожна дитина в майбутньому виріс гідною людиною. Батькам майбутньої письменниці і справді, з самого початку було непросто, особливо варто відзначити важку долю Юліана Кобилянського, який практично в ранньому дитинстві залишився сиротою. Батько Ольги, незважаючи на скрутне становище, з усіх сил намагався здобути освіту самостійно, заробляючи на нього уроками, які він задешево давав сусідським хлопцям. Завдяки своїм зусиллям незабаром Кобилянський отримав місце підрядного урядника, а слідом за цим послідувало підвищення в посаді – його призначили мандатором. Однак прагнення до справедливості цього чоловіка зіграло з ним злий жарт: виступивши проти знатного і має зв'язку поміщика, він сам собі підписав вирок. І все-таки не здався і після деяких років домігся гідної роботи в суді. Про матері Ольги Кобилянської відомо набагато менше, ніж про батька. Достовірним фактом є те, що вона була дочкою емігрував поляка. Протягом довгого часу мати майбутньої письменниці працювала гувернанткою в родині багатого священика.
Як батько, так і мати Кобилянської були чесними і чуйними людьми, до них ставилися з повагою, їх рад бажали і до них прислухалися. Батько був часом суворий, але незмінно справедливий, мати була м'якою і чуйною жінкою, яка зуміла виховати сімох гідних людей і відкрити їм шлях у житті.

Перше усвідомлення самої себе

Незважаючи на активне вивчення мови Австро-Угорської Імперії, Кобилянська стала вивчати і українську мову, який давався ще важче німецького. Уроки вона брала у місцевої вчительки прізвища Процюкевич, яка викладала в тій же школі, де вчилась Ольга. Будучи дуже волелюбної і емоційної у душі, дівчина не могла не перейнятися літературою, завжди шукала можливість виплеснути свої думки і почуття. Так і в її сім'ї з пелюшок батьки прищеплювали дітям повагу і любов до слова і творчості народу. У результаті В роки навчання в Кимполунге Ольга перечитала безліч книг: у список входили і Гете, Шиллер, і навіть Байрон. Біографія Кобилянської Ольги Юліанівни дає читачеві уявлення про те, що послідувало за зміцнилася в дівчині тягою до художньому літературному мистецтву. Вже в чотирнадцять років вона пробує свої поетичні сили і римує перші рядки.

Рання творчість

Юна Ольга Кобилянська написала свої перші вірші під цікавим і відображає всю суть дитячої недосвідченість назвою: «Гортенза, або нарис з життя однієї дівчини». Твір було написано німецькою мовою і не були схвалені ні одним з друзів чи знайомих Кобилянської. Від гіркоти першої невдачі Ольга за все життя ні разу більше не згадає про своїх перших пробах пера. Але на цьому вона не збиралася зупинятися – на світ з'явилося ще кілька віршів: «Замальовка з народного життя на Буковині», «Людина з народу» і т. д. Все ж усі ці твори носили уривчастий характер, виділяючи окремі аспекти і не бажаючи збиратися в повну картину думок і емоційного стану їх автора.

Становлення Ольги Кобилянської як письменника

Важливим моментом у долі Ольги Кобилянської стало знайомство з Наталею Кобринською, відомої в той час українською письменницею. Самої Кобилянської ледь виповнилося вісімнадцять, але це не завадило їй піднятися і впевненою ходою піти по тому шляху, на який її направляли спочатку батьки, а тепер і наставниця в особі великої письменниці. Починаючи з того моменту, вся життя Ольги кардинально змінюється. Перед нею відкривається зовсім інший світ – світ, де вона, нарешті, може висловити свої думки, не боячись бути осміяною. Кобринська знайомить Кобилянську з українською творчістю – в хід йдуть українські книги, перекази і легенди. Жадібно ковтаючи кожне слово, Кобилянська розуміє, що знайшла своє місце в житті. Багато знайомі і друзі з радістю допомагають Ользі у вивченні української культури. Дуже скоро Кобилянська Ольга починає робити стрімкі успіхи на літературному терені. Після написання оповідання німецькою мовою «Вона вийшла заміж», який потім став основою повісті «Людина», на світло з'являється та сама відома українська письменниця Ольга Кобилянська.

Життя в Чернівцях

У 1891 році за сімейними обставинами вся сім'я Кобылянских переїжджає до Чернівців. Це час застає Ольгу в повному розквіті письменницьких сил – вона любить все навколо, вона хоче творити і приносити частинку себе у цей світ. У цьому місті вона тепер в повній мірі може охопити українську культуру, чим і користується, попутно удосконалюючи деякі свої твори. У 1894 році в журналі «Зоря» публікують першу українську повість Кобилянської «Людина». Осяяна яскравими променями успіху письменниця ще наполегливіше працює, робить різні переклади, бере активну участь у всіх літературних заходах. У 1895 році була закінчена повість під назвою «Царівна». Саме після цього твору Кобилянська Ольга Юліанівна завоювала повагу з боку прославленого автора Івана Франка. У 1898 році письменниця приїжджає до Львова. Тут біографія Кобилянської Ольги Юліанівни поповнюється новим значущим подією - дівчина особисто знайомиться з Іваном Франком, між ними зав'язується міцна дружба. Після цієї події Іван Франко, як досить авторитетний і шанований у той час письменник, привселюдно заявив про талант Ольги Кобилянської.

Знайомство з Лесею Українкою (Ларисою Косач)

Мало кому невідома особа ще одного, але більш славетної письменниці під псевдонімом Леся Українка. Дуже багато ходило чуток і таємниць навколо імені цих двох жінок, двох затятих захисниць жіночих прав, двох дівчат, надзвичайно схожих за духом. У 1899 через спільного друга М. Павлика відбулося знайомство двох майбутніх нерозлучних подруг. У тому 1899 Леся вирішується першої написати листа Ользі, саме з цього першого листа і починається листування двох жінок, яку вони будуть вести до кінця своїх днів. Дивовижне взаєморозуміння встановлюється між ними: для обох велике щастя вести листування про книгах, музиці, літературі, обговорювати і розповідати свої думки, свої проблеми. Леся Українка завжди з захопленням ставилася до сміливим думкам у творах Кобилянської, а інша у відповідь обожнювала вірші своєї подруги. Протягом всієї дружби вони були відверті і чуйні один з одним, частенько відвідували одна одну і просто миті не уявляли без думки про свою подругу. Ольга побувала в Зеленому Гаю у Лесі, а остання на цілий місяць зупинилася в будинку батьків Кобилянської в Карпатських горах. Саме завдяки Лесі Українці на Кобилянську величезне враження справили твори російських класиків тієї епохи – Толстого, Салтикова-Щедріна, Достоєвського, Тургенєва і т. д.

Прихильниця жіночої емансипації

Відчуваючи незрозумілу тиск і нависають заборони в самих різних областях, Кобилянська Ольга вирішила всіма силами боротися проти обмеження жіночих прав у суспільному та культурному житті. У письменниці настільки сильно розгорівся войовничий вогонь фемінізму, що вже через деякий час вона стала одним з ініціаторів «Товариства руських жінок на Буковині». У багатьох своїх творах, наприклад, в «Царівні» або у своїй першій повісті «Людина» Ольга Кобилянська ясно відображає героїнях мотив пошуку – пошуку кохання, сенсу життя і, звичайно, жіночого щастя. Кожен жіночий персонаж письменниці має вольовий і сильний характер, завдяки якому кожна з цих сильних «книжкових» жінок в підсумку домагається свого. Такою була і їх творець.

Останні роки життя

Після 1912 роки життя обертається чорної смугою для Ольги Кобилянської. Один за іншим вмирають її близькі друзі: Іван Франко, Коцюбинський і навіть Леся Українка. В країні починається війна, і на цьому грунті і ґрунті важкого горя Ольга починає писати антивоєнні оповідання, щоб хоч спробувати повернути в темний світ промінь світла. Так з'являються «Сниться», «Юда», та ін. У роки Другої світової війни вже паралізовану і в похилому віці Ольгу Кобилянську планують вивести для евакуації з Чернівців, де вона доживала своє життя, проте нічого не виходить, і нещасну письменницю беруть в полон німці. Їй судилося потрапити під трибунал і бути ганебно вбитої, однак знову вона своїм вольовим характером довела, що здатна змінити і зробить це, якщо захоче, весь сценарій подій. 21 березня 1942 року вона помирає. В пам'ять про письменницю в її рідному місті був побудований музей, який і по сей день сповнений людей, щоб всі вони пам'ятали про ту дивовижну жінку, якій була Ольга Кобилянська. Біографія письменника завершується в цьому місті – її ховають у Чернівцях – місці, де їй судилося почати свій приголомшливий шлях письменника і гідно його завершити.